Та що вони розуміють! Сама мама і сестри мої старші у бідності все життя скніють, крутяться на тих роботах, бо чоловіки їх покидали, або на дивані, як мій тато, валяються. А мені умову виставили – заміж не пускають! Мама сказала, що квартиру тільки акторам залишать, а мене викреслять з родини.

Хоч ми й живемо у Києві, але моя сім’я дуже не заможна. Батьки побралися рано. Свого житла у них тоді не було, бо обоє вони з бідних родин з маленьких міст.

Народилися ми – три сестри, батьки багато працювали, щоб нам щось дати. Але батько якось швидко здався, бо роботи нормальної знайти не вдалося.

Тому все наше дитинство, тай зараз тато більшу частину часу проводить на дивані, а мама крутиться. Але з часом батьки взяли не без допомоги своїх батьків трикімнатну квартиру і якось нас виростили.

Про якийсь дорогий одяг ми й мріяти в дитинстві не могли: доношували одна за одною, щось люди віддавали – мама все брала, а якщо щось купували – то в секонді, а де ж іще?

На відпочинок м їздили лише до бабусь у райцентри, де працювали на огороді і купалися влітку у місцевих ставках. Ось такими “зоряними” були наші дитинство і юність. Зморена вічно заклопотана сіра мишка-мама, незадоволений життя і всіма, хто його оточує, тато.

Ми виросли. Сестри повиходили заміж. Одна пішла жити до свекрів, друга з чоловіком орендували квартиру. народилися у низ діти, у кожної по двійко.

Грошей в обох родинах було катма, у підсумку обидві мої сестри на даний момент розлучені, ледь зводять кінці з кінцями, щоб прогодувати дітей, освіти вищої, як і мама, не мають.

Я заміж не спішила і навіть не закохувалася багато разів. Було кілька недовгих стосунків в юності, але я не дозволила собі захопитися бідними хлопцями. Закінчила університет, працюю, переїхала від батьків в орендовану однушку – мені достатньо.

Зарплата у мене не дуже велика, але мені вистачає на себе і навіть сестрам допомагаю іноді трохи, бо про це мене просить мама. І всіх дуже цікавило, коли ж я влаштую своє особисте життя. Та я чекала свого щастя.

І дочекалася, зустріла Андрія. Мені 26 років, Андрію – 58, і я вийду за нього на між наступного тижня, хай би що там моя рідня творила.

Він мені вже купив квартиру, яку одразу оформив на мене, зараз там йде ремонт, машину, ми пів світу обʼїздили за два роки стосунків. Мене з ним чекає геть інакше життя, діє у моїх бабусь, мами і сестер-невдах. Я хочу і вийду заміж за багатого!

Але моя рідня вся проти мого шлюбу з Андрієм Тарасовичем. Та що вони розуміють! Сама мама і сестри мої старші у бідності все життя скніють, крутяться на тих роботах, бо чоловіки їх покидали, або на дивані, як мій тато, валяються.

А мені умову виставили – заміж не пускають! Мама сказала, що квартиру тільки акторам залишать, а мене викреслять з родини. Ну й нехай, мене цим не візьмеш. Я сама творець своєї долі, я люблю Андрія – це головне.

І жити, як інші жінки з моєї родини, у бідності я не буду. Навіть якщо вони всі відкресляться від мене і не будуть спілкуватися. Але я думаю, що це пафос зараз, а потім ще й допомоги моєї фінансової проситимуть! Але я ще подумаю – варті вони її чи ні.

Всім добра!

Джерело