– Геть звідси! – Тихо промовила Лариса.

– Що? – Здивувалася сестра.

– Одягнулася, взулась – і пішла геть!

– Але … Ларисо, стривай! Так не можна! Ми ж сім’я, і ​​ти мені вже пообіцяла.

Від багатьох знань багато печалі. У цьому й належало переконатися два роки тому Ларисі, яка несподівано побачила свого чоловіка, який нібито поїхав у відрядження, у торговому центрі.

І хай би він був один і розповів переконливу історію, що в останній момент виліт скасували, та відправили їх на інший об’єкт у цьому місті й ось настільки забігався, що навіть часу зателефонувати та повідомити не знайшлося.

Або, що перенесли це саме відрядження на два дні. Але ні – був чоловік не один і обіймала його симпатична така білявка років на п’ятнадцять молодша за них обох.

– Це не те, що ти думаєш, – класична фраза будь-якого невірного чоловіка, викликала у Лариси нервовий, істеричний сміх.

– Ти хоч знала, що він одружений?

– Запитала вона у суперниці.

– І що? У нас, між іншим, зрада законом не карається.

– Ух, які ти слова знаєш! І кліпає очима своїми безсоромними, навіть натяку на провину чи совість у них не видно.

Втім, нічого іншого від таких персонажів можна й не чекати. Гаразд би ще була… молоденька, яка про сім’ю обранця не знала.

А то знає, і все одно лізе – там ні честі, ні совісті не залишилося.

– Чуже підбирати любиш? Ну на ось, допий за мною, – Лариса миттєво знайшлася, та перекинула на голову подружки чоловіка нещодавно відкриту банку солодкої газводи.

Від чого красуня, з нахабним поглядом, відразу перетворилася у мокру мишу, яка волала про божевільних і чужий характер, з яким не дивно, що чоловік наліво пішов.

– Мене не шукай, на розлучення подам сама, – хмикнула Лариса, звертаючись до колишнього чоловіка.

– Ларочко, навіщо ж одразу з плеча рубати… – спробував він. – У нас же дочка росте, як ти можеш з нею так вчинити?

– Я? Це ти як міг з нею так вчинити? Подивимося, що сама Ніка скаже, коли дізнається, в яких відрядженнях люблячий тато пропадає.

Шістнадцятирічна дочка, яку два місяці, як кинув заради найкращої подруги її перший хлопець, тата сприйняла в багнети.

І що за очі, що в очі висловилася щиро за його лицемірство:

– Ти ж мене втішав і навіть пропонував із хлопцем «поговорити по-чоловічому», а сам узяв – і зрадив маму!

– Нікуся, ну ти зрозумій, так буває… – спробував було відбрехатися майже колишній чоловік перед судовим засіданням.

– Що буває? Ішов, послизнувся і випадково стручок свій у сторонню жінку запхав?! – визвірилася Ніка. – Усі ви однакові. Взагалі більше з хлопцями спілкуватись не буду і заміж не вийду.

З дочкою профілактичних розмов Лариса проводити не стала, оскільки розуміла: ту через юнацький максималізм зараз хитнуло з однієї крайності в іншу.

Якщо рік тому вона вважала, що обов’язково у будь-якої нормальної дівчини її віку має бути хлопець, то зараз ось вирішила взагалі їх ігнорувати.

Може, поки що й на краще. Вивчиться, іспити складе, а вже в інституті чи після нього, дивишся, зустріне порядну людину. Більше порядного, ніж її батько.

З колишнім чоловіком розлучалися важко. Чи то вплинула на нього нова «дама серця», яка не забула газводи, вилитої на голову, чи в ньому самому прокинулася якась гниль, але ділили кожну спільну покупку, включаючи ложки та виделки.

Серйозно – чоловік не полінувався скласти список всіх куплених в будинок за останні роки речей, наполегливо відстоюючи своє право отримати половину суми за соковидавлювач та міксер, які вона забрала при роз’їзді.

І начхати, що вже цими побутовими приладами користувалися в їхньому будинку тільки жінки!

– І я вимагаю зменшити суму аліментів, моя майбутня дружина в положенні, – це був фінальний акорд у цьому театрі абсурду.

Якщо порахувати всі судові витрати та подивитися на підсумковий розділ речей, то виходило навіть, що чоловік більше втратив, ніж отримав.

Так, змусив дружину повернути частину взятого з дому посуду та половину грошей, витрачених на міксер та соковидавлювач.

Натомість віддав їй половину вартості пралки, холодильника та телевізора, у бік яких Лариса навіть не подивилася, коли збиралася, адже в її квартирі, яка весь цей час здавалася, було майже все необхідне для життя.

– Мамо, а чого ми тільки постільну білизну з ними поділили. Хіба не потрібно було ще й твої старі бюстики залишити цій дівці, щоб доношувала? – Єхидно запитала Ніка після судового засідання.

Лариса представила цю картину мимоволі й ледве утрималася від нервового сміху.

Навіть після розлучення все, що сталося в її житті, здавалося жінці поганим сном.

Ні, вона досить швидко оговталася від потрясіння, взяла себе в руки й почала налагоджувати своє життя у власному помешканні.

Але відчуття нереальності того, що відбувається, не відпускало. Рівно до того моменту, коли у гості заглянула на пару днів із ночівлею молодша сестра Тамара.

Дівчина була лише на пару років старша за Ніку і тому Ларисою сприймалася швидше, як ще одна дочка, ніж рідна сестра.

Тим більше мама, народивши пізню та небажану дівчинку, не горіла бажанням вести з нею щирі розмови, підтримувати й гладити по голівці, тож доводилося Ларисі брати на себе роль доброго родича, а місцями – і постачальника.

В інститут, наприклад, Тамара змогла вступити лише на платне відділення. Не добрала балів на бюджет і за допомогою грошей сестри все ж таки вступила на перший курс, сподіваючись пізніше перевестися на бюджетне місце.

Та тільки в першу сесію ніхто з бюджетників не вилетів, та й другу всі здали без зайвих складнощів.

З усього виходило, що Ларисі доведеться платити й за другий, та наступні курси.

Мати Тамари та Лариси сказала, що грошей у неї немає, а заочного відділення на спеціальність Тамари передбачено не було.

– Що б я без тебе робила! – Постійно примовляла Тамара, приходячи в гості до сестри. – Вже точно без освіти залишилася б.

Дякую тобі за все, Ларочко!

– Завжди, будь ласка, головне – навчайся.

Про себе Лариса благала всіх відомих богів, щоб Ніка змогла вступити на обрану спеціальність на бюджет.

Інакше точно доведеться брати підробіток, щоб тягти одночасно двох студенток.

Втім … До моменту, коли Ніка вступатиме, Тамарі всього один рік доучитися залишиться, так що не пропадуть.

Натомість у сестри буде майбутнє. Це Ларису хвилювало найбільше.

Рівно до того моменту, поки не брякнуло повідомлення на телефон Тамари, яка пішла у ванну кімнату. Потім ще й ще.

Знаючи, що Тома може поніжитися в піні й дві години, та розуміючи, що в повідомленнях може бути щось термінове, Лариса взяла чужий апарат.

І обімліла – на головному екрані в повідомленнях висвічувалося, що пише дівчині колишній Ларисин чоловік, пропонуючи зацінити черговий «прикольний мемчик».

– Чужі листування читати не можна, – спробував зупинити Ларису внутрішній голос.

– А спілкуватися з людиною, яка зрадила твою сестру, яка для тебе одне місце на частині рве, можна? – одразу заперечив йому другий.

Підтакнула йому цікавість, яка закликала вже точно з’ясувати, що там відбувається між молодшою ​​сестрою та колишнім чоловіком.

Через півтори години, коли вона вийшла з ванної, на неї чекав грандіозний скандал. Адже виявилося, що молодша сестриця спокійно спілкується з колишнім чоловіком Лариси!

Вона потоваришувала з його новою дружиною, регулярно приходить до них у гості й навіть купує їх дитині гостинці, з грошей, які їй підкидає Лариса, між іншим!

– Як ти могла зі мною так вчинити, я просто не розумію! – кричала на сестру Лариса. – Ця людина зрадила мене, кинула свою сім’ю, проміняла нас на якусь дівчинку, а ти…

– Ну то не мене ж він проміняв! Ми завжди з ним нормально спілкувалися, чого це я через тебе повинна впрягатися у ваш з Нікою веселий клуб ненависників колишнього чоловіка та його родини?

– До речі, він для мене теж близька людина.

– А я? Хто тобі я?! Гаманець на ніжках? Ти розраховувала, що я не дізнаюся про все це?

– Як ви мене обговорюєте там одне з одним! Як ти ходиш у будинок до цієї людини, посміхаєшся жінці, яка зруйнувала нашу сім’ю та…

– Ну так, звичайно, жінка завжди винна. А чоловік твій просто теля, його взяли й відвели на мотузочку!

– Ось не виносила б ти йому мізки, мала б нормальний вигляд, як Світлана – дивишся і не пішов би ліворуч. А ще…

– Геть звідси, – тихо промовила Лариса.

– Що? – Здивувалася сестра.

– Одягнулася, взулась – і пішла геть! До речі, твоє навчання тепер нехай оплачує мій колишній та його Світлана, на яку ти мене закликаєш бути схожою!

– Але … Ларисо, стривай! Так не можна! Ми ж сім’я, і ​​ти мені вже пообіцяла…

– Саме так, Томо! Ми – сім’я! А сім’я має підтримувати один одного у біді. Хоча б морально підтримувати!

– А не бігати до мого колишнього та його нової дружини, купувати їхній дитині подарунки на мої гроші й, до того ж мене там помиями поливати.

– Все! Якщо я погана – тепер буду поганою! А ти тепер провалюй до добрих!

Тамарі довелося піти з інституту, в чому вона досі звинувачує старшу сестру.

Періодично вона намагається відновити спілкування, але Лариса та Ніка тримають глуху оборону, не пускаючи Тамару на поріг та не відповідаючи на її повідомлення.

Лариса радіє, що гнила суть молодшої сестрички все ж таки відкрилася, нехай і досить пізно. А Ніка…

Що ж, їй і так не дуже подобалося, що мама допомагає молодшій сестрі, але дівчина розумно мовчала, розуміючи, що сім’я є сім’єю, а за розподіл фінансових активів у них відповідає мама.

Тепер же гроші, які витрачалися на Тамару, залишаються їм із мамою, і Ніка може попросити собі трохи більше на кишенькові витрати, чи позапланове оновлення.

Щоправда, тепер дівчина вважає, що дружити не варто не лише з хлопчиками, а ще й з дівчатками, адже Тамару вона сприймала через невелику різницю у віці, як старшу подругу.

Втім, Лариса сподівається, що ця фаза в житті доньки мине. Адже з хлопцями минула, раз Ніка знайшла собі молодика на першому курсі інституту.

От і з дівчатами мине, якщо раптом зустріне хорошу, справжню подругу, а не чергову «Тамару».

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.