Гена кипів від злості і навіть трохи булькав. Отак ось, значить! Спочатку завалити роботою, наобіцяти в обидві руки всяких благ, а потім, коли він вичистить ці Авгієві стайні, стусаном під хвіст Ні, панове начальники! Нікому ще Геннадія не вдавалося використати та викинути, і у вас теж не вийде. Він їм ще всім покаже!

Про те, що Гену хочуть звільнити, він дізнався зі щебетання секретарки Марії.

Саме Марія, грайливо обстрілюючи Гену очима і розповіла, що на нього у відділі кадрів уже документи готують. А ще незабаром у їхньому відділі буде новий начальник. Потім підморгнула Гені і, велично хитаючи стегнами, від чого у всій чоловічій частині відділу затріщали сімейні узи, пішла.

Одному Гені було не до вражаючої Маші. Він нерозумів, що ж пішло не так, коли його вирішили звільнити. А те, що його хочуть звільнити, Гена не сумнівався. Адже зараз начальник відділу він, а якщо прийде новий, то все, Гену попросять з речами на вихід.

Не дарма на нього вчора так багатообіцяюче дивився заступник директора, ох, не дарма! Ще й усміхався своєю неприємною крокодилячою посмішкою. Ну, тепер все зрозуміло.

І це після того, як Гена майже один витяг таке складне завдання! Так, не без косяків, але, знаєте, він не робот, у нього всього дві руки і лише одна голова, в яку стільки всього просто не вміщується.

Але ж яка підлість! Це вони йому платити премію не хочуть, як пити дати! А ще на його місце прийде чийсь синок. Ще б! Місце тепленьке! Ось зараз підготують усі документи, викличуть, скажуть, що Гена не впорався, не виправдав надій, не зміг, а потім запропонують піти по-тихому, навіть два тижні відпрацьовувати не змусять, щоб він їм не мозолив очі.

А ось це вони дарма! Це вони ще не знають, на що здатний Гена, а він здатний, ух, як він здатний! Так, Гена піде, але зробить так, щоб тут його запам’ятали на все життя!

Гена почав обмірковувати, як би йому голосніше грюкнути дверима наостанок. Навколо ходили колеги, періодично хтось поривався щось у Гени спитати, але його малинового кольору шия, такі ж яскраві вуха та шалений погляд схиляли колег до думки, що їм це не терміново.

Гена так задумався, що пропустив і обід, і закінчення робочого дня. Якби його не тицьнула шваброю по ногах прибиральниця, то Гена міг узагалі заночувати в офісі.

Але день його посиленої мисленнєвої діяльності не пройшов даремно. У Гени в голові склався цілком непоганий план, як піти гарно, щоб його ще довго згадували.

Додому Гена йшов зі зловісною усмішкою, що вкупі з полум’яними пекельним вогнем вухами виглядало дуже вражаюче, змушуючи перехожих заздалегідь переходити на інший бік вулиці.

Хоча план і був продуманий, але Гена всю ніч крутився і гриз подушку, мучившись і прикидаючи так і так.

Вранці на роботу Гена виявився повною протилежністю себе вчорашнього. Нехай він трохи спізнився, зате встиг обмазати машини директора, його заступника і про всяк випадок кадровички свіжим результатом собачої прогулянки. Робота брудна та неприємна, але спогади про неї змушували губи Гени розпливатися у загадковій посмішці.

За половину робочого дня він встиг розмістити анкети начальників на різних сумнівних сайтах, повністю видалити все службове листування і надіслати кудись подалі одного з клієнтів, який так несвоєчасно вирішив зателефонувати і поскандалити.

А перед обідом за Геною прибігла Машеа, своєю появою вкотре порушивши роботу відділу. Чоловіки капали слиною, жінки отрутою, а Гена просто посміхнувся, запустив повне очищення комп’ютера, щоб після нього там залишився тільки чистий аркуш без звітів, без договорів, без потрібних файлів, а потім пішов до кабінету начальника.

Там на Гену вже чекав і сам начальник, і його заступник з крокодилячою посмішкою. Ух, морди! Усміхаються ще!

Але Гена себе стримав, ще не час. У його голові був справжній сценарій, як усе має відбутися. Ось зараз вони скажуть, що він звільнений, а він їм викотить таку промову, що після неї їм тільки й залишиться, що піти та пoвiситись на своїх краватках.

– Геннадію, за час роботи ви продемонстрували свої навички та таланти. Ми вами задоволені, але настав час рухатися далі. Засиділися ви у нас на своєму місці, – почав начальник.

Гена набрав у груди повітря, а його вуха почали войовничо червоніти. Ось зараз він їм все і висловить! Зараз… зараз!

– Ми подивилися на підсумки вашого останнього завдання і дійшли висновку, що ви гідні підвищення. Михайло Іванович, мій заступник, переходить до іншої філії на підвищення, а  його місце я хочу запропонувати вам. Ви як, згодні? – закінчив свою промову начальник і втупився на Гену немиготливим поглядом.

А подивитися було на що. Гена подавився повітрям, почервонів, посинів, потім закашлявся, а потім просто сидів і смішно витріщав очі. Ось чого він не чекав, так це такого повороту розмови.

Але коли начальник поставив питання ще раз, Гені вистачило кмітливості ствердно замотати головою, одночасно висловлюючи згоду і заодно остуджуючи вуха, що на цей раз від сорому.

Швидко потиснувши простягнуті йому руки, Гена відмовився від термінових справ, які ніяк не терплять зволікань, і кулею вискочив з кабінету начальника. Тепер він мав дуже багато справ. Треба було все виправити, поки ніхто не дізнався, що він встиг натворити.

Ех ця Марійка! Невже не можна було сказати про підвищення? Тоді б йому не довелося зараз… Ех, гаразд, чого там! Де ж тут ганчірки зберігаються? Треба встигнути на парковку, потім за комп’ютер. У Гени тепер багато справ.

КІНЕЦЬ.