Геннадій зателефонував своїй дружині Олені, щоб дізнатися про ключі від їхнього заміського будинку, який він любовно називав “дачею”. Олена відповіла туманно і невиразно, залишивши Геннадія у скрутному становищі. То був не перший випадок. Олена вже мала досвід неуважності.

Якось вона помилково забрала додому банку з личинками, яку Геннадій припас для риболовлі. Геннадію нічого не залишалося, як скоригувати свої плани, і йому довелося зробити гак, щоб забрати ключі з робочого місця Олени, розташованого на протилежному кінці міста від дороги, що веде на дачу.

Він втішався тим, що зможе заїхати до своєї улюбленої пекарні, зручно розташованої неподалік офісу дружини. Приїхавши на дачу, Геннадій одразу поринув у затишну атмосферу будинку свого дитинства.

У цьому будинку його виховувала тітка Марія, і це місце мало для нього особливе значення. Відпочившись, він зайнявся своїми звичайними справами: поставив чайник, розпакував речі і раптом згадав, що залишив у машині свій улюблений яблучний штрудель. Потім він сторопів, помітивши прочинені двері сараю.

Усередині сараю він виявив маленького хлопчика, який знайшов там притулок. Хлопчика звали Миколою. Геннадій запросив його до будинку. Вони провели день разом, виконуючи всяку роботу, начебто були знайомі один з одним багато років.

Згодом Геннадій дізнався, що Микола втік із дитячого будинку, щоб знайти свою молодшу сестру Галинку, яку помістили до іншої установи. Микола попросив у Геннадія штрудель, щоб використовувати його як “приманку” для своєї сестри, яка обожнювала цей десерт.

Наступного ранку Геннадій та Миколка вирушили на рибалку, а пізніше вирішили відвідати Галинку у її дитячому будинку. Геннадій мав давні стосунки з вихователькою дитячого будинку, адже він сам був сиротою.

Він розповів їй про становище Миколи і вигадав план, як об’єднати брата і сестру. Незабаром брат із сестрою об’єдналися – і Геннадій забрав їх у місто.

Дорогою він подзвонив Олені і почав розмову про усиновлення дитини, але не одну, а одразу двох. На його подив, дружина була щасливою. Тепер вона з нетерпінням чекала їхньої появи, почавши прокладати шлях до щасливого сімейного життя.

КІНЕЦЬ.