Дружина збиралася на роботу, а Генадій за нею спостерігав.

Юля вийшла з душу, обгорнута рушником, рушник не все приховував. Таа-а-к, наче ось двох дітей народила, а фігура не зіпсувалася. І верх, і низ що треба, і талія тоненька, ось яка!

– Ти що так дивишся? – Юля обернулася і розсміялася.

– Не дивись так, я на роботу поспішаю, а ти що не збираєшся?

– А що, Дмитро в школі, Настя в садку, встигнеш на роботу!

– Генадій по хазяйськи притягнув Юлю до себе, але вона відразу відсторонилася. – Ну Генадій, відчепись! Мені сьогодні раніше треба, начальник просив до наради підготувати документи. Все, давай потім, я одягаюся і побігла, – вона поцілувала чоловіка в щоку і звільнилася з його обіймів.

Генадій сів у крісло і насупився – крутиться біля дзеркала, вбрання приміряє. Парфуми дістала, губи нафарбувала. І не для нього все це, не для нього. До свого начальника поспішає, як же Генадію набридло слухати про цього Валерія Івановича!

Та ще теща якось днями раптом ляпнула: – І в кого це у нас Настя така руденька? Ну просто як сонечко!

У Геннадія аж все всередині перевернулося від цього питання.

А й справді в кого?

– Ну все, я побігла, – Юля поклала в сумочку телефон, кинула знову погляд на себе в дзеркало, потім на чоловіка. – Ну, ти чого сьогодні такий?

– Сама знаєш чого! – буркнув він. – Увечері знову пізно прийдеш втомлена, йди з цієї роботи, га Юля?

– Ну ти ж сам радів, що гроші з’явилися. Я два декрети вдома сиділа на твоїй шиї, перестань! Мені всі наші заздрять, що Валерій Іванович мене так оцінив, до себе наблизив, помічницею зробив і високу зарплату дав і презенти всякі.

Тим більше, у тебе зараз проблеми на роботі, зате я заробляю, хіба це погано? Я раніше сьогодні прийду, я постараюся, – і Юля випурхнула за двері.

– Наблизив він її, презенти дарує! – бурмотів собі під ніс Генадій, безглуздо ступаючи по квартирі. – А як сказала те – наблизив! Може Юля справді проговорилася?

Та ні, ну не може бути, адже вони люблять один одного шалено, він у ній ніколи раніше не сумнівався.

Просто останнім часом щось незримо змінилося.

У Геннадія на мийці проблеми почалися.

Раніше він основний годувальник був, а тепер так сталося, що Юля.

У Генадія вже десять років, як своя автомийка і він цим завжди пишався, він же господар. Раніше з працівниками ніколи проблем не було, а зараз з цим складно стало, хто і погоджувався працювати, то за немаленькі гроші. Тому Генадій сам зі своїм напарником машини миє, але прохідність маленька, от і дохід упав.

Юля, після першого декрету із сином Дмитриком, секретарем працювала два дні через два.

І тоді її начальник став Юлю виділяти. Навіть у відрядження вона з ним двічі їздила до іншого міста на конференцію.

Потім у них Настя народилася, а Юля на роботу з другого декрету вийшла раніше, мама сиділа з онукою.

Начальник відразу запропонував Юлі не секретарем, а його помічницею працювати, а це підвищення!

Юля була дуже задоволена, пишалася, як вона документи готує начальнику на наради. Як із цікавими людьми знайомиться, а всі до неї з повагою, вона помічниця шефа.

Вона одягатися стала елегантніше. Подарунки їй усілякі стали дарувати – вона на виду!

Від цих думок Геннадій знову почав заводитися. До речі ну-ну ну-но, а коли було те саме відрядження? Ну точно, а через кілька місяців після неї Настя народилася!

Геннадій прикинув і навіть спітнів від своїх думок.

Та ні, до чого він дійшов, що вже Юлі не вірить? Це ж його Юля сміхотушка, вони ж у школі разом навчалися, він їй вірив завжди, як найкращому другові! Хлопцям не вірив так, як своїй Юлі, а їй вірив без жодних сумнівів!

Все, вистачить, це нісенітниця, не може нічого такого бути і крапка!

Геннадій прийняв душ, одягнувся та поїхав на роботу. Треба знайти хлопців на мийку та налагодити справи. Він же обіцяв своїй Юлі машину купити, ну хоч вживану, Юля хоч якусь просила.

І щоби ніякий Валерій Іванович її більше не підвозив!

День у Геннадія пройшов продуктивно, настрій допоміг. Прийшли два хлопці і одразу вийшли у зміну. Обидва роботу знають, з машинами акуратно працюють, і хімчистку салону, і полірування кузова вміють робити. Так що нема чого розкисати.

Увечері Юля справді раніше приїхала. А коли дітей вклали, вона знову була лише його. Така ніжна, гнучка, а шкіра її як шовк, а вигини… Генадій голову втрачав від своєї дружини, яка ж вона в нього гарна.

Але раптом його холодний піт пробив, він на мить представив її з іншим! Гнав ці підлі думки, але зовсім прогнати не зміг, ось морок який напав!

Вранці Юля у халатику варила каву та пекла сирники – був вихідний. Потім припала до Генадія і шепнула: – Це було просто супер! Ти кращий!

Він одразу розм’якнув, вона завжди так на нього впливала.

Але трохи пізніше знову виникла ця думка – Що означає найкращий? Порівняно з ким?

– Генадій, причеши Настю і зав’яжи їй волосся, – вони збиралися піти разом погуляти і Юля прасувала всім футболки.

Генадій розчісував густе волосся коханої донечки. А Настя балакала безмовно: – Таа-ту, а ми на атракціонах покатаємося? А на човниках? А морозиво купимо?

Генадій розчесав їй волосся, зняв з гребінця руді волоски, що причепилися, і… поклав їх собі в кишеню.

Думка ще не зовсім сформувалася, але роблять люди тести. Скільки можна переживати підозрами? Ох ці ревнощі, ну була б Юля не така красива і приваблива, тоді…

А тоді б то була вже не вона!

За тиждень вони всією сім’єю вирішили поїхати до батьків Геннадія.

Свекруха Юлю дуже любила, знала її ще зі школи. І завжди казала, що якби не Юля, невідомо, чи закінчив би Генадій коледж і взагалі що б із ним стало!

– Юля на тебе дуже добре впливає, пощастило тобі, синку, що вона за тебе вийшла! – говорила його мати, а Генадій обурювався:

– Це комусь ще пощастило!

– Ось саме, Ларисо Андріївно, це я без Генадія не вивчилася б і могла всяких нісенітниць наробити, – сміялася Юля. – А разом ми один за одного горою, я з Генадієм не пропаду, він у мене сильний і розумний!

Мати з батьком їхньому приїзду завжди раді.

Мама Дмитрика побачила: – Та ти зовсім скоро бабусю переростеш, я на тебе знизу вгору дивитися.

А батько свою улюблену онучку на руки підхопив: – Ну-но йди до мене, моє сонечко! Ось золото яке до дідуся приїхало, а вірші мені розповідатимеш? Які ви в садку вивчали?

– Мамо, а як ти думаєш, у кого у нас Настя така руденька? – тихо запитав матір Геннадій, – Я ось дивлюся в дзеркало – і ніс у мене інший, і очі!

– Не розумний ти в мене, Гено, думала ти хоч порозумнішав трохи, а ти… – Лариса Андріївна махнула на сина рукою і розсміялася. – І що ти в дзеркало на свою лисину дивишся? Забув вже, яке волосся в тебе самого то було? У маленького з рижинкою, твій дід Іван, батько мій, рудий був, і борода руда! А в тебе потім кучері потемніли, а потім взагалі невідомо куди поділися! І чому тепер так багато хлопців молодих без волосся залишаються? Не збагну, у наші часи так не було!

– Це ви тут про що? – влізла в розмову Юля. – Мій Генадій найкласніший хлопець, і до речі, Ларисо Андріївно, кажуть, що лисі чоловік най-най! – Юля обняла чоловіка і завзято подивилася йому в очі.

Така близька, кохана, шкіра її пахла сонцем, а на носі були маленьке ластовиння.

“Мати права, я точно не розумний, мало все не зіпсував своїми ревнощами! А якби я Юлі це ляпнув? Добре, що до цього не дійшло!” – думав Генадій, обіймаючи дружину.

– Ах так, Юля? Чув що невістка каже, га Юрію Дмитровичу? Ти ж у мене теж вже лисуватий, тож…

На мийці у Геннадія справи всі налагодилися і настрій також. Він навіть став потихеньку Юлі відкладати на машину.

– Уявляєш, Валерія Івановича підвищують та переводять до іншого міста, шкода, так? – якось повідомила Юля. – А мені у відділ запропонували перейти. Щодо грошей правда поменше буде, але зате раніше додому приходитиму, здорово, так?

Юляце так радісно сказала, що Генадій навіть плечі розправив, – Звичайно добре, ну і потім у тебе ж я є, твій чоловік, так що ні через що не хвилюйся!

– Та це для мене найголовніше у житті – ти, я і наші діти! – серйозно сказала Юля.

І Генадій відчув незручність, він і справді знав, що це так, а ці нерозумні думки соромно навіть.

Генадій сунув машинально руку в кишеню і дістав із кишені… руденькі волосинки Насті.

Добре, що цей морок у нього пройшов. Він завжди буде вірний своїй Юлі і знає, що вона єдина, кому він також може вірити як собі!

КІНЕЦЬ.