Ми з чоловіком разом вже понад десять років. Зустрілися, коли обидва мали за плечима великий життєвий досвід, тому практично одразу після знайомства побралися.

У чоловіку я не розчарувалася: щодня він доводив мені своїми вчинками, що я зробила правильний вибір. А ось зі свекрухою мені пощастило явно менше. Побачивши мене вперше, вона сказала, що я занадто стара для її сина, хоча різниця у віці у нас із чоловіком становить лише два роки.

Я вирішила не звертати уваги на її шпильки та успішно справлялася з цим доти, доки її поведінка не перейшла всі допустимі грані.

Сталося це два тижні тому. Ми з чоловіком відправили дітей до моїх батьків на кілька тижнів, а самі приїхали погостювати до батька та матері чоловіка. Я, зрозуміло, їхати до них категорично не хотіла, але вони наполягли, обґрунтувавши це тим, що їм потрібна допомога на городі.

– Приїхали, трудяги! — радісно зустрів нас свекор. – Проходьте до столу! Зараз пообідаємо, а потім підемо грядки полоти. Давайте, давайте швидше! Роботи дуже багато!

Від передчуття несамовитої праці на городі у мене сіпалося око. Але робити нема чого… Ми з чоловіком помили руки та пішли обідати.

Свекруха, підперезана гарним, мереживним фартухом, вже чекала нас на кухні.

– З’явилися! Людка, — звернулася вона до мене, — швиденько накладай картоплю з куркою.

Я взяла посуд і почала розкладати їжу по тарілках.

– Ворушись, – покрикувала на мене свекруха, поки я намагалася розібратися з куркою.

Нарешті всі взялися за їжу.

– Мамо, як смачно, – сказав мій чоловік, – я сьогодні не поснідав.

– А чому це ти не поїв зранку? — спитала свекруха і якось дивно подивилася на мене.

– Ми поспішали до вас, Ганно Петрівно, — несміливо спробувала пояснити я, — тому я не встигла нічого приготувати.

– Нормальні люди готують сніданок з вечора! — фиркнула свекруха, — видно, як ти дбаєш про мого сина!

Мені нічого не залишалося, як промовчати, адже я не хотіла псувати і так натягнуті стосунки з Ганною Петрівною. Чоловік, чомусь, теж нічого не сказав на мій захист, хоча я й очікувала, що він заступиться за мене перед матір’ю.

– Гаразд, ми з батьком по обіді хочемо трохи відпочити! Синку, ти теж поспи, а твоя дружина поки що прибере зі столу.

Побачивши, як мій чоловік згідно киває, я не на жарт розлютилася. Ні, я зовсім не проти допомогти старшому поколінню, але тільки якщо мене ввічливо про це попросять.

Але для мами мого чоловіка я, мабуть, була безплатною служницею, бо вона й не думала про щось просити, вона жорстко наказувала.

– Ні, – твердо сказала я, – ми разом з чоловіком приберемо зі столу. І помиємо посуд теж спільними зусиллями. А ви, звичайно, відпочивайте!

Свекруха зневажливо подивилася на мене, а потім покликала свого чоловіка, котрий на той час вже пішов у зал дивитися телевізор.

– Олежка, ти уявляєш, що вона сказала? Ця нахабниця запропонувала, щоб наш син допомагав їй з її жіночими обов’язками. Дитинко, хіба так треба дбати про чоловіка? Навіщо одружувалася, якщо доглядати його не готова!

Я дуже розлютилася через слова свекрухи, але, як і раніше, сама не хотіла вступати в суперечку. Чоловік, мабуть, побачивши мій невдоволений погляд, поспішив втрутитися.

– Мамо, моя дружина про мене чудово піклується. І давай наступного разу ми з нею самі розберемося? А зараз нам треба буде виїхати, у мене виникли справи на роботі.

Свекруха спробувала зупинити чоловіка, але той був невблаганний. Він прибрав зі столу, я помила посуд, і ми пішли.

Вже в машині я зізналася чоловіку, що сама не знаю, чому так сильно розлютилася через слова свекрухи. Як мені здалося, це просто стало останньою краплею величезного водоспаду гидких слів та образ, які мати чоловіка лила на мене протягом багатьох років.

Чоловік попросив мене не хвилюватися з цього приводу і пообіцяв, що поговорить зі своєю мамою, щоб та була тактовнішою до мене.

Мабуть, слова чоловіка мали ефект, тому що більше його мама не дозволяла на мою адресу жодного поганого слова, правда, і приїжджати до них у гості, ми стали набагато рідше, ніж раніше.

Дуже рада, що в такій спірній ситуації чоловік все ж таки зайняв мою позицію. Це ще раз доводить, що чоловіка я обрала правильно!

КІНЕЦЬ.