– Ганно, де ти хочеш провести відпустку?

– А коли?

– Ну, через місяць, ти ж зможеш домовитися?

– Зможу. У нас із цим проблем немає.

– Ну тоді вирішено, їдемо у відпустку за місяць, куди махнемо?

– А давай в Одесу.

– Давай. Треба вибрати rотель, і дату точну.

Олексій вже знав дату і готель. Просто треба, щоб Ганна погодилася саме на цей час. Погодилася і нічого не запідозрила. Мати Олексія збиралася їхати з ними, а заразом і дочку свою старшу із собою взяти, їй теж відпочинок не завадить. А ще й двох дітей дочки семи та чотирьох років.

Ганна справді нічого не запідозрила.

Відпочивати з рідною чоловіка вона не хотіла, мала досвід два роки тому. Після цієї відпустки вона серйозно поговорила з чоловіком і сподівалася, що він її зрозумів. Він тоді довго перепрошував, обіцяв, що більше такого не буде.

***

Два роки тому.

Відпустку Ганна тоді провела дуже погано, чого не скажеш про її чоловіка та його родичів. Те, що з ними їде його мама, Ганна знала, проти не була. Але про сестру чоловіка Ольгу дізналася лише у поїзді. Дітям тоді було п’ять та два. У поїзді їхали спокійно, вони мали своє купе, і слава богу в іншому вагоні.

Все почалося із пошуку житла. Готель ніхто не забронював, вирішили, що житимуть у приватників, але такою компанією влаштуватися було важко. Звичайно вони дзвонили заздалегідь, але виявилося, що на них не чекали. Якось знайшли надвечір у сусідніх дворах. Вранці було море. Старший бігав скрізь, стежити за ним було важко. Молодший грав поблизу.

Ольга лягла і заснула, не звертаючи уваги на дітей. Свекруха від онуків одразу втомилася, та й спека втомила її. В результаті дві жінки спали, іноді переверталися, купалися, лежали під парасолькою. Олексій спершу теж лежав, але не спав. Діти просили пити, їсти і всі принади відпочинку.

Смикали матір, бабусю, але ті лише відмахувалися. В результаті всю відпустку за дітьми на морі дивилися Олексій та Ганна. За всі дитячі хотілки платив їхній дядько. І не лише на морі. Мати і дочка, що виспалися за день, хотіли розваг.

– Ви молоді, ще встигнете. Сьогодні ми гуляємо, а завтра ви.

Але завтра не настало, так було день у день. А потім і Олексій став супроводжувати матір із сестрою, під приводом нагляду, а дітей залишали на Ганну. Та й оплачував все теж він. Ганна тоді образилася на нього. Добре, що відпустка тоді швидко закінчилася, лише десять днів.

Вдома з чоловіком вона серйозно поговорила. Адже якщо вони молоді, то не означає, що мають сидіти з племінниками. Своїх дітей у них ще не було, та й зараз ще нема. Все лише у планах.

***

Тепер про свекруху Ганна не спитала. Адже готель Олексій забронював на двох, квитки купив два. Які можуть бути питання? Відпочинуть. Навіщо згадувати минуле та псувати настрій, попереду відпустка.

Місяць очікування пройшов швидко і вони в поїзді. Ганна дивиться на перон із вікна. На мить їй здалося, що вона побачила свекруху, але вона відразу вирішила, що помилилася. Тому що Олексій теж дивився у вікно і не відреагував.

– О, які люди! – Сказала Ольга зустрівшись з ними біля входу в готель. – А ви сюди? Який збіг! Ми так мало зустрічаємось, от і відпочинемо всі разом.

– Олексію, що це означає? Ти все знав? Ти мені спеціально не сказав? Ти ж обіцяв.

– Мама так хотіла разом усією родиною відпочити.

– А мені не можна було про це сказати? Я залишилася б вдома.

– Вибач.

– І це все?

– А що я ще можу?

– Ну добре. Пляж великий, відпочиватимемо подалі від них. Я хочу відпочити.

– Добре як скажеш.

– І вечори проводитимемо лише удвох.

– Я зрозумів, але…

– Ніяких але!

Перший вечір пройшов добре. Родичів Ганна не бачила навіть на обрії. Проте вранці на пляжі вони знайшли їх самі. Знайшли та розташувалися поруч. Міняти місце було нерозумно, діти бігали скрізь.

Ну гаразд, вирішила Ганна, ви ще пошкодуєте.

– Ганно, де мій телефон? Невже загубив?

– А я звідки знаю.

Телефон довго шукали, та знайшли. Виявилося, діти грали і забрали з собою. Ганна порадила його залишити у сейфі у номері до кінця відпустки. Закрила і код Олексію не сказала. Кому потрібно, ті знали телефон Ганни, а для решти він у відпустці. Як добре, що телефон загубився, подумала Ганна вчасно. Так навіть краще.

– Ганно, у мене всі карти у телефоні.

– Нічого, я маю гроші, ми ж сім’я. У мене картки є, цілих дві, я тобі одну позичу.

– Пляж на завтра скасовується. Там цікаві екскурсії. – Сказала Ганна. – Тільки ти не кажи мамі та сестрі. Не хочу їхати з ними.

– А якщо вони самі?

– Ну, це їхні проблеми.

Вранці Ганна передумала і повела Олексія на пляж з самого ранку. Трохи пізніше свекруха Ольга і діти сідали в автобус, вони майже запізнилися і не розглядали пасажирів. З’їздили на екскурсію, втомилися від дітей, а ще платили за всі хотілки своїх маленьких хлопчиків. Вони від початку розраховували на Олексія.

Наступний день стався точно навпаки. Ганна з Олексієм на екскурсію, решта на пляж. Потім було дві різні екскурсії, теж окремо. Потім була прогулянка містом. Починалася вона разом, Олексій, як завжди, проговорився. Тільки Ганна, звичайно, захоплюючи за собою чоловіка, відстала від усіх. Вони пішли в інший бік.

Мати та сестра так і не купили нічого того дня. Своїх грошей було шкода, а Олексій знову зник разом із своєю Ганною. Мати просто ображалася, а Ольга ледве стримувала себе. Передостаннього вечора вона прийшла до них у номер і влаштувала сварку.

– Ви зіпсували нам весь відпочинок. Я втомилася від дітей. Краще б я сиділа вдома, а вони були в таборі та садку.

– Ну, це твій вибір, ти сама з ними сюди їхала, – спокійно сказала Ганна.

– А ви тут навіщо вони ваші племінники.

– Ми приїхали відпочити вдвох.

– Удвох! Могли б допомогти з дітьми. І взагалі я з вашої ласки без сувенірів залишилася, нічого не купила на згадку.

– Магнітик ми тобі подаруємо.

– Які магнітики? Я в жодний бутік не зайшла.

– У вас ще є час. Поїзд завтра увечері. Гуляйте. Ми теж погуляємо перед поїздом. Класно відпочили.

– Це все ти підлаштувала!

– А поїздку хто так підлаштував?

Зустрілися лише на вокзалі. Їхали у різних вагонах. Олексій тепер вже точно зрозумів, що вдвох краще відпочивати. Гроші збереглися, відпочили, а головне не посварилися після відпустки.

– А ти знаєш, мені сподобалося з ними відпочивати. Ми сюди вони туди. Ми туди, вони сюди. Весело. Повторимо? – Сказала Ганна.

– Подивимося. Але краще просто відпочивати, а не бігати.

КІНЕЦЬ.