– Не переймайся, Ганно, ти ж не просто відпочивати, а здоров’я поправити. А я поки що до матері з батьком у село поїду, допоможу їм там картоплю копати, з Генадієм  на рибалку може з’їздимо, Генадій човен новий з мотором купив! А ти їдь, Ганно, не турбуйся, ну ми з тобою іншим разом відпочинемо. А може, навіть вже втрьох, уявляєш, як це буде здорово? – Толік, заглядаючи їй у вічі, втішав дружину, адже вони за п’ять років спільного життя жодного разу так надовго не розлучалися.

Майже завжди разом.

Він ну якщо тільки у відрядження, чи матері з батьком допомогти їздив.

А тут випадок – Ганні на роботі дали безкоштовну путівку до відомчого санаторію. За рекомендацією лікаря. Вони з Анатолієм п’ять років уже одружені, а дітей поки що немає. Вони обстежилися, начебто все гаразд у обох, ну їм і кажуть – на води добре з’їздити.

Про дитину Ганна давно мріє.

А останнім часом… не те, щоб їхнє кохання кудись поділося, але якийсь холодок з’явився, вона ж відчуває. Тепла не вистачає, а малюк їх знову зблизить, Ганна у цьому певна.

Курс санаторії був розрахований на три тижні. За цей час Ганна потоваришувала із сусідами по столику. Приємна пара – Ніна та Віктор, у них та сама проблема – немає поки що діток. А молодший брат Віктора Сергій приїхав із ними за компанію.

Дуже приємні люди. Разом воду мінеральну вони ходили пити, гуляли разом. Віктор дуже ніжно за Ніною доглядав. Ганна, дивлячись на них, шкодувала, що вони з Толіком не здогадалися купити путівку. Толік, звичайно, не дуже любить санаторії, та й моря тут немає. Але вони були б разом.

Анатолій дзвонив їй майже щодня,

– Ганно, ну як ти, кохана? Добре? Я теж дуже за тобою сумую. Засмагла? Та я поки картоплю копав теж засмаг. А на рибалку поки що не їздили. Я за тобою дуже сумую, але нічого, Ганно, ми вже скоро побачимося!

Коли залишалося три дні до від’їзду, а курс процедур вже закінчився, Віктор несподівано запропонував:

– Друзі мої, а може ми на озеро поїдемо? Тут не так далеко розкішне озеро. Пляж відмінний, кафе, шашлики, музика грає! Я вже й про авто домовився, ну що, Ганно? А то ця їжа та режим санаторний такі прісні, що сил вже немає!

Ганні було соромно зізнатися, але вона теж захотіла поїхати. Кілька днів свободи, атмосфера відпочинку, а потім додому, до Толіка. Він зрозуміє і не образиться, що поки він там картоплю копає, Ганна розважається?

І Ганна із задоволенням погодилася.

Було помітно, що Сергій зрадів, Ганна подумки помічала його знаках уваги.

Але Ганна відразу поставила все так, що вона одружена і цим все сказано. Хоча, чесно кажучи, їй було приємно бачити захоплення в очах Сергія. Яка жінка не любить компліментів? Тим більше, що її Толік не дуже щедрий на вираження почуттів, хоча він дуже добрий. Ну просто така людина, та й одружені вони не перший рік.

Озеро зустріло привітно. Віктор одразу взяв на всіх лежаки та холодні напої.

І раптом, абсолютно цього не чекаючи, Ганна побачила його! Це було несподівано, звідки він тут узявся?

– Ганно, йдемо купатися! – до Анни підійшов Сергій, а вона застигла від подиву. Адже у воді, стояв…

– Анатолій? Ти як тут? – Ганна себе раптом дуже безглуздо відчула.

– Ганно, ми йдемо купатися? Все в порядку? – Сергій стояв поряд і привітно посміхався.

– Що? – Анатолій був весь червоний від обурення, – Я сюрприз тобі хотів зробити, приїхав, зняв нам затишний номер і до тебе збирався. Думав ми тут разом кілька днів проведемо, а ти! Я хотів приїхати до дружини коханої! А ти тут без мене значить! Розважаєшся?

– Та ні, Толік, ти все не так зрозумів, – Ганна страшенно засмутилася, невже вона остаточно все зіпсувала?

Але всі крапки над “і” раптом несподівано розставив вигук:

– Котику, ну ти де? Я чекаю чекаю, коли ти намажаєш мене кремом. І взагалі, нам час у готель, ти ж хотів відпочити! Ой, котику, у тебе щось сталося? У тебе обличчя червоне, ідемо швидше, чуєш?

Тисяча думок миттєво пролетіла в голові Ганни. Ось як? Котик значить! Тепер зрозумілі його відчуження, і холодність. І про дітей він обманює, швидше за все сам не хоче. Йому просто зручно з нею, у Ганни квартира своя. А вона думала, що в них сім’я, а от як значить!

– Іди, котик, тебе чекають! – Ганна повернулася. – Сергію, йдемо купатися. Та ні, все добре, хлопець просто помилився.

Сергій зрозуміло Ганні посміхнувся і делікатно промовчав. Два дні вони насолоджувалися відпочинком – купанням та прогулянками.

Від Ніни і Віктора не сховалась задумливість Ганни, але Сергій жартував: – Це вона відпочивати втомилася, та Ганно?

Повернувшись додому, Ганна насамперед зібрала речі Анатолія. Не буде в неї ні сім’ї, ні дитини. Не доля мабуть.

Не доля.

Якось восени Ганна йшла під дощем мокрою вулицею, і раптом почула,

– Ганно, як я радий вас бачити!

– Сергій!

– А я тут у відряджені, ми у вашому місті філію відкриваємо. І знаєте, хотів вас розшукати, не можу забути таку жінку. Чи можна запросити вас до ресторану?

Ганна стояла посеред дощу, а їй здалося, що сонце визирнуло.

Стільки було радості у голосі Сергія.

П’ять років минуло з того часу. Анна та Сергій одружені та дуже щасливі. Адже діти народжуються від кохання, і тому в них вже є син Денис та донечка Софія. Видно і справді та поїздка до санаторію була їй призначена долею. Щоб діти були, і чоловік коханий, і багато сонця і щастя.

І все це тепер у Ганни справдилося.