Бабуся Катя бурчала, збираючи свій одяг у шафу, засмучена відсутністю порядку. Обидві її дитини здавалися впертими, не бажаючими йти на компроміс, і сімейна напруга заводила їхнє життя в безвихідь. Сусіди процвітали з новою козою та майбутнім підключенням газу.

Бабуся Катя розмірковувала про відносини Ірини та Федора, де Ірина тримала кермо влади у своїх руках, проводячи різке порівняння зі слізною боротьбою Галини.

Їй було важко спостерігати, як Галина та її чоловік вирішили розійтися, взявши з собою дитину. Вона передбачала майбутні жалі та відчайдушні спроби налагодити стосунки. Галина, збираючи речі для себе та своєї доньки Олени, мовчки зізналася у цьому. Її син Микола наполягав на тому, щоб залишитися з батьком – рішення, яке викликало сльози, але не похитнуло її.

Йому було лише 8 років, але він був упертий. Сім’я відчувала, що розвалюється по швах. Вони вирішили пожити окремо до кінця літа, до періоду холодів, оскільки конфлікти наростали день у день. Бабуся Катя вмовляла Галину заспокоїтися, обіцяючи, що вони з Миколою приїжджатимуть у гості.

Галина з важким серцем сіла в таксі разом із Оленою та поїхала до своїх батьків. Вона згадувала перші дні життя з чоловіком Петром, коли він наполегливо доглядав її всупереч бажанню матері.

Вона пристосувалася до нового життя, заслуживши любов свекрухи своєю спокійною поведінкою. Бабуся Петра, Катя, попереджала Галину про недоліки онука, закликаючи її спрямовувати його навіть на роботі. Незважаючи на її поради, Галина зберегла віру у безумовне кохання.

Спочатку Петро поважав розум і працездатність Галини вдома, захоплювався її красою. Однак потім його погляди змінилися, і він дивувався, чому вона ніколи не вказує на його недоліки.

Нерозуміння переросло у розбіжності, що привернули увагу всього села. Галина знайшла втіху у своїй старій кімнаті у батьківській квартирі, роздумуючи про повернення на роботу. Стара пара сережок від Петра викликала ностальгію, пом’якшивши її образу.

Минув місяць, перш ніж Галина дізналася про переробку будинку Петра. Невинне питання доньки Оленьки про повернення батька нагадало їй про їхні спільні обов’язки.

Це усвідомлення разом із носінням подарованих Петром сережок принесло почуття ясності і каяття. Наприкінці серпня несподіваний візит Петра та їхнього сина викликав у Галини хвилю полегшення та передчуття. Переповнена емоціями, вона спостерігала із вікна кухні за поверненням сім’ї.

Знайомий погляд Петра змусив її серце затремтіти, нагадавши про перші дні їхніх відносин. Зраділа, Оленка кинулася в обійми батька, а Микола розповів про їхні старання з облаштування будинку, сподіваючись повернути її назад.

Зворушена їхніми зусиллями та перспективою возз’єднання сім’ї, Галина погодилася повернутися. Вона помітила зміни в Петрі, який почав розмовляти з нею вже без роздратування, натякаючи на більш гармонійне майбутнє.