У Галини Михайлівни було два чудові сини-близнюки, Ігор та Денис. Обидва схожі на батька, який залишив їх, пішовши в світ інший три роки тому. Хлопці тоді навчалися в університеті. І якби не вони, важко було б їй упоратися зі своєю бідою

Але сини молодці. І самі трималися стійко, і матір підтримували. Зараз вже трохи легше. Галина Михайлівна дивилася на синів та раділа. Росли, гарні хлопці, вивчилися, працюють, обидва непогано заробляють. І у кожного вже наречена є.

Але Галина Михайлівна із дівчатами не знайома. Сини до будинку не запрошували поки що, хоча охоче розповідали про своїх обраниць.

У Ігоря Катерина. Судячи з фото на телефоні просто красуня. За словами сина з доброї родини, єдина дочка, молодий фахівець, яка нещодавно закінчила медінститут.

У Дениса все простіше. Аня, мила і простенька. На фото дівчина скромно посміхалася, прикривши долонею обличчя від сонця. З Кетею, звісно, не порівняти. Та яскрава, як троянда, а ця – ромашка в полі. Студентка навчається ще.

Але це все нічого, якось випадково Галина Михайлівна дізналася, що сім’я у цієї Ані неблагополучна. Батьки то розходяться, то знову сходяться. А батько добряче гульбанить. Жінка засмутилася, звичайно.

Навіщо її чудовому синові таке? Вічне хвилювання, та й який приклад перед очима: тесть гульбанить?

Вона обережно вивела сина на відверту розмову.

– Синку, ти в курсі, що у твоєї Ані не все гаразд у сім’ї?

– В курсі, мамо, в курсі, – відповів Денис. – Плітки тільки не збирай по дворах. Аня чудова дочка та прекрасна дівчина. І у нас все серйозно.

Галина Михайлівна засмутилася. А тут Ігор заявив, що хоче запросити Катю у гості. Потрібно ж познайомитися нарешті. Мама погодилася й у найближчий вихідний приготувала обід.

– Денисе, а ти свою Аню не приведеш? Може, всі разом і познайомимося? – Запитав брата Ігор.

– Не варто! – авторитетно заявила мати. – Давайте по одному, менше переживань. Не дуже гарна ідея збирати компанію із незнайомих людей.

– Аня не зможе цих вихідних. Ми з нею їдемо… ну загалом, до пансіонату, її батька провідати, – відповів Денис.

Галина Михайлівна підібгала губи, зрозумівши все з півслова. І навіть трохи образилася: ця Ганна, отже, її сина вже познайомила з батьками. Спритно! А з мамою нареченого знайомитись не обов’язково!

– Давайте, ми наступної суботи прийдемо? – Сказав Денис, але повисла невизначена мовчанка.

– Подивимося, – нарешті сухо відповіла мати і вийшла з кімнати.

Настали вихідні. Денис пішов із дому рано, щоб поїхати з нареченою до її батька. До обіду був готовий стіл. Галина Михайлівна постаралася, це для неї було не так уже й складно. Чоловік-професор часто приймав у себе друзів, котрі завжди хвалили її кухню.

А тим часом Ігор із Катею обирали мамі квіти. Одягнена вона була екстравагантно: обтягуючі штани, високі підбори. Розпущене волосся, дорогі окуляри та ретельно підібрана косметика доповнювали картину. Але всього було якось надто…

– Я йду до твоєї мами з таким почуттям, що мені доведеться пройти справжнє випробування, – примхливо заявила дівчина.

– Ну і даремно. Моя мама цілком нормальна жінка. Ти сподобалася їй на фото. Просто поводься природно, і все буде гаразд.

– Легко сказати, – відповіла Катя і вибрала найдорожчий букет, який знайшла. Ігор заплатив, хоча вручити його має звичайно ж гостя.

Мама відчинила двері і застигла на місці. Ця подоба голлівудської красуні трохи збентежила її. Катя ж сміливо зробила крок через поріг, вручила квіти, тут же обняла Галину Михайлівну і поцілувала в щоку.

– Як ви чудово виглядаєте! – Заявила вона відразу. – Так я вас собі уявляла.

Жінка зніяковіла від такого натиску та запросила їх до столу.

За обідом говорила переважно Катя. Тато закінчує нову книгу, мама викладає в університеті та чудово пам’ятає батька Ігоря.

– Ну, вашого чоловіка, я маю на увазі, професора Микитенка, – уточнила вона, глянувши на Галину Михайлівну.

При цьому було ясно, що імені професора вона, звісно, не знає.

Потім про себе, про свою роботу, швидке підвищення. До кінця обіду Галина Михайлівна втомилася від її балаканини і з сумом глянула на сина. Але він виглядав цілком щасливим. І невдовзі вони пішли.

Ні, не сподобалася їй Катя з доброї родини. «А що ж тоді від цієї Ані чекати?» – з жалем подумала вона і взялася за прибирання.

А тим часом Денис з Анею поверталися від батька. Йому набагато краще. Так, він не міг упоратися зі своєю звичкою, давалася нелегко. Усю дорогу назад вони говорили про батьків.

Денис охоче розповідав про маму, помітивши, що вже другий тиждень вони з братом обіцяють почепити полиці в коморі, але руки не доходять. Мама посварила їх вже за це!

– А що, вона дуже строга, якщо щось не так? – Запитала Аня обережно.

– Та ні, просто не любить, коли не роблять те, що вона просить.

– Треба зробити. Не майстрів викликати через такі дрібниці, – порадила дівчина.

І тут Денис згадав, як брат сказав йому:

– Катя взагалі вважає, що не варто робити самим. Молотком нехай слюсарі махають.

– Теслярі, – поправив його Денис, і хотів сам причепити ці полички, але так і не зібрався.

І ось нарешті перша зустріч Ані з мамою. Ігоря вдома не було, але він обіцяв прийти з Катею надвечір.

Стіл був накритий простіше, Галина Михайлівна хвилювалася, звичайно, але більше через те, щоб не показати одразу, якщо ця Аня їй зовсім не сподобається.

Одягнена дівчина була просто. Штани, блузка. Косметики майже ніякої, шатенка з густим волоссям. Але все дуже акуратно та навіть мило. Особливо усмішка.

Аня трималася ззаду Дениса, погляд був привітний і відкритий. Жодних компліментів та квітів. Зате невеликий тортик, сама спекла.

За обідом дівчина багато не говорила, але щиро похвалила салат із крабів.

– Давно не куштувала, дуже смачно, – сказала вона.

І тут Галина Михайлівна все ж таки почала свої розпитування. Як здалося Денису, не дуже тактовні. Але їй хотілося з’ясувати все й одразу. До того ж Ігоря з Катею немає, за сторонніх таке не спитаєш. А тут усі свої.

– Кажуть, ваші батьки у розлученні…

Аня навіть не зніяковіла, трохи подумала і відповіла:

– Вони розійшлися, так. Дві чудові люди, які дуже дорогі мені. Я живу з мамою, але часто спілкуюся з батьком. Ми з ним добрі друзі.

– Він гульбанить трохи, чи не так? – продовжила Галина Михайлівна.

– Мама! – обурився Денис, але вона не відреагувала на його репліку.

– Вибачте, що питаю, Аня, але мені просто хочеться ясності.

Але дівчина й тут не зніяковіла. Вона прикрила долонею руку Дениса і відповіла дуже щиро:

– Мій батько непогано тримається. Ми з мамою намагаємось допомогти йому. Нелегко, але ми впораємося. І він змінюється на очах. А мама допомагає, не лишає його у біді, незважаючи ні на що.

Галина Михайлівна почервоніла, їй стало ніяково за свою поведінку. Вона підійшла і ззаду обійняла дівчину за плечі. Це був жест її визнання та навіть симпатії.

Але тут відчинилися вхідні двері. З’явився Ігор, один і незадоволений.

– Що трапилося? Де Катя? – Запитала мама.

Але Ігор не відповів. Як виявилося пізніше, Катя не впевнена у їхніх стосунках. Вона не сподобалася його мамі, у них немає майбутнього, немає житла, а жити зі свекрухою вона не збирається!

– Так, не сподобалася. Вибач, Ігор. Вона ж все про себе, кохану тільки й думає. Я бажаю бачити своїх синів щасливими. Знайди собі простіше, моя тобі порада.

І ці її слова були продиктовані саме тим враженням, яке справила на неї Аня, скромна, добре вихована дівчина, яка вміє любити батьків і любить її Дениса.

І чи не щастя для матері: знати, що її син зробив правильний вибір. А свекрухою вона буде гарною, у цьому вона була певна!

КІНЕЦЬ.