Моя подруга Леся володіла салоном краси, була щедрою та інтелігентною людиною.

Вона часто засипала своїх друзів подарунками та ніколи не брала з них грошей за послуги салону. Я теж хотіла віддячити, тому допомагала доглядати за її доньками від першого шлюбу.

Від першого чоловіка Леся пішла через його надмірну жадібність, яка поширювалася навіть на базові потреби доньок.

Згодом ревнощі другого чоловіка розлучили їх, а третій зрадив їй, що призвело до чергового розлучення. Однак швидкі розлучення дозволили їй зберегти право власності на квартиру, позбавивши її від необхідності ділити її з кимось.

Попри її спроби знайти мені партнера, її щільний графік робив це складним завданням. З усім тим, вона врешті-решт познайомилася з чоловіком, на ім’я Степан, який виявився водієм таксі під час однієї з її поїздок.

Це був симпатичний хлопець із зеленими очима, і, попри її попередні занепокоєння щодо своєї зовнішності, вони знайшли спільну мову. Через тиждень він познайомив її зі своєю матір’ю, яку ніжно називав “мама Віра”. Спочатку вона здавалася доброю, але незабаром її надмірна увага стала надмірною.

Попри свої 34 роки, мати Степана постійно контактувала з ним постійно телефоном, часто відвідувала і навіть робила непотрібні втручання в їхні стосунки.

Одного разу вона запитала у Лесі, чи цілуємося ми перед тим, як вона йде на роботу, і наполягала, що це дуже важливо для щасливої сім’ї. Вона втручалася в їхні стосунки.

Вона лізла до них, коли бачила будь-яку проблему, створюючи некомфортну життєву ситуацію.

Іноді вона приходила до них додому пізно з роботи, щоб приготувати вечерю, використовуючи це як привід залишитися і жити з нами. Степан, задовольняючись двома “коханками” на кухні та в спальні, ніколи не відходив від мами.

Зрештою, вона вирішила розірвати стосунки, щоб уникнути задушливої присутності владної свекрухи.

КІНЕЦЬ.