Я пишу це просто тому, що мені потрібно комусь виговориться. Я не шукаю жалості чи співчуття. Мені 26 років і мій батько намагається вигнати мене із нашої квартири. А все через те, що я порушую його особистий простір. Ми живемо у 3-х кімнатній квартирі – мої батьки, молодший брат школяр, я та мій шестирічний син.

Місця звичайно обмаль для всіх, але мої батьки теж росли у великих сім’ях. І чесно кажучи, дитинство було не райдужним. Перш ніж мені виповнилося приблизно 12 років, мій батько пив, а мама важко працювала, щоб нас усім забезпечити.

Коли тато кинув пити, я стала рада тому, що ми нарешті стали вибиратися з цієї діри. Коли мені виповнилося 14 років, мама та тато сказали мені про те, що в мене буде брат. Я була, щиро скажу, не дуже рада. Тоді в мене починався новий період життя, я вступала до коледжу.

І, звичайно, мої батьки випали з мого життя на 3 роки. За цей період я встигла начудити. І гулянки до ранку, і все таке. А у 18 років про мене згадали, і почалася вже не потрібна мені опіка. Ну і так як я вже вважала себе досить дорослою, я не приймала цю опіку.

У 19 років я познайомилася із хлопцем. І дуже швидко почали жити разом. А за кілька місяців одружилися. Практично відразу дізналася, що чекаю дитину. І у 20 років вже була з дитиною. Ми стали жити з моїми батьками, бо мій обранець був з іншого міста, і до того ж ми обидва були студентами у ВНЗ і працівники так собі, ще й дитина.

Після закінчення навчання ми поїхали до нього. Але сімейне життя у нас не склалося, і я повернулася додому до батьків. І тут розпочалося. Мій батько почав мене принижувати і всіляко ображати. Причому всі його претензії зводилися і зводяться до того, що їм заважаю.

Причому взяти кредит на свою зарплату не можу, у місті платять максимум 10 тисяч. На їхню допомогу мені марно  розраховувати, а самотня жінка з дитиною так собі позичальник для банку. Ось і виходить замкнене коло. Можна звичайно винаймати квартиру і про це я зараз думаю, шукаю варіанти, але все життя без свого кута я жити не хочу.

І найприкріше це те, що все дитинство я була дочкою тата. Я тяглася до нього, за нього переживала. І завжди прислухалася до його порад. А зараз виявилось, що я йому заважаю і дратую.

КІНЕЦЬ.