У мене зі свекрухою були хороші стосунки. Але після того, як я почула, що вона про мене думає насправді, цієї людини для мене більше не існує.

А трапилось все на дні народженні. Матір мого чоловіка запросила нас обох до себе на святкування. На той час ми з чоловіком бути вже майже три роки у шлюбі.

Живемо окремо від батьків.

Я дуже вдячна свекру зі свекрухою та своїй мамі з татом за те, що подбали про гніздечко для молодого подружжя. Після отриманого запрошення, зразу виділила певну суму з сімейної казни, аби завчасно придбати подарунок. Хотілось порадувати свекруху, тому обрала для неї найкрасивіший чайний сервіз. Вона любить посидіти з подругами за чашечкою чаю.

Гості мали прийти на п’яту годину вечора. Але ми з чоловіком приїхали раніше, аби допомогти накрити на стіл та поспілкуватись з батьками, яких бачимо не так вже й часто. Доки чоловік теревенив з батьком, ми зі свекрухою порались на кухні. Я допомагала розкладати нарізку, сервірувати стіл, нарізати овочі.

Навіть не звернула увагу, коли прийшла перша гостя – сестра моєї свекрухи. Вони були раді зустрічі, іменинниця отримувала вітання та подарунки. Потім відійшли, щоб поговорити. Я лишилась на кухні, але коли йшла до вбиральні, то почула дивну розмову:

– Як тобі пощастило з невісткою!

Така старанна, у всьому допомагає.

Буде кому склянку води на старості принести,- нахвалювала мене сестра.

– А, що їй лишається? Хай радіє, що мій син взяв її за дружину і ми прийняли її у свою родину, бо пішла б по руках. Я тут такого про неї наслухалась, що як би знала те раніше, то ніякого весілля б не допустила. Але вже пізно, назад не вернути. Не кажу нічого, бо не хочу, щоб син потім тримав на мене зло, що зруйнувала йому сім’ю.

– Оце так! Ніколи й не подумала б..

Я не могла більше цього слухати. Побігла у ванну, аби не розплакатись. Сіла на підлогу, взялась за голову, аби хоч трохи прийти до тями. Майже двадцять хвилин мені знадобилось аби взяти себе в руки.

Мені в очі каже одне, а за спиною зовсім інше. Ч

им я заслужила таке ставлення? Проте вирішила не псувати свята. Цілий вечір намагалась спілкуватись з гостями й вдавати, що нічого не сталось. Але, коли ми повернулись додому, то розповіла усе чоловіку. Сказала, що тепер свекрухи для мене не існує, я не хочу більше її бачити. Більшої лицемірки ще ніколи не зустрічала.

КІНЕЦЬ.