Я була протягом двох місяців коханкою одруженого чоловіка. Мені за це не соромно. Він приїхав в наше село по службі. Він як мене побачив, відразу закохався.

Часто дарував подарунки і квіти. Перед фізичною близькістю він чесно мені зізнався, що одружений.
Він розповів про те, як вони з Оксаною одружилися.

Вони були знайомі з дитинства, хоча не мали обидва один до одного ніяких особливих почуттів, батьки наполягли на заміжжі. У них в шлюбі навіть діти з’явилися.

Але Павло зрозумів, що живе не так, як хоче, як ніби не своїм життям.

Тому всупереч небажанню батьків і дружини, він поїхав на службу. І вирішив відтепер керуватися лише покликом серця.

Тому, як тільки він мене побачив, закохався і не став противитися почуттям.

Я вирішила йому довіритися. Не знаю звідки, але його дружина дізналася про наші стосунки і стала мені надзвонювати.

Вона вимагала від мене відмовитися від її чоловіка, як ніби Павло не людина, а річ якась, яку за бажанням можна передати з рук в руки.
Далі гірше.

Вона приїхала зі свекрухою з тими ж вимогами. Павлу було дуже соромно за ненормальну поведінку його дружини.

Ми досі разом. Паша знаходиться в стані розлучення. Як тільки він отримає розлучення, ми одружимося.

КІНЕЦЬ.