Емма набрала старий номер домашнього телефону свекрухи, який вже давно вʼївся в памʼять. Слухавку взяла, як не дивно, не доглядальниця, а вона сама, і знову її впізнала.

— Еммочко, це ти? Як я рада, а то я сьогодні прокинулася, а вдома зовсім чужі люди! У сусідній кімнаті якийсь чужий мужик хропе, а потім з кухні вийшла якась товста жінка, і чомусь вирішила мене переодягати в ліжку!

Я не знала, що робити, але я відбивалася, як могла! Еммо, приїжджай швидше, мені страшно, я їх боюся. Я не їла те, що вони мені давали, думаю, вони мені щось підсипали, вони хочуть у мене квартиру відібрати!

Свекруха знизила голос, видно, щоб її не почули, і додала,

— Ти б бачила, що тут було, кругом на підлозі пляшки биті валяються, ця тітка з вулиці ще мужиків привела. Кота мого Марсика вони у вікно викинули, а мене… мене вони прямо об тумбочку носом! За волосся тримали, і прямо об тумбу носом, носом, носом….

Свекруха не змогла більше говорити, і заплакала.

Емма зітхнула, налаштувалася, і лагідно сказала,

— Олено Сергіївно, не бійтеся, я зараз приїду, я якраз до вас збиралася. Я приїду, і все буде добре…

***

Скільки ж разів раніше Емма в пориві мріяла, щоб відлилися Олені Сергіївні її сльози! Це ж вона розлучила їх зі Стасом, коли їхнім двійнятам було всього три роки.

Емма насилу справлялася з двома маленькими синами, а Олена Сергіївна тиснула Стасу на мізки, що допомагає їй у всьому, але — «Твоя Емма дуже лінива, вона навіть вечерю тобі не приготувала. Погуляла з дітьми і спати лягла, вдома неприбрано, чоловік з роботи втомлений прийшов, а їй хоч би хни! Свекруха одна надривається, а вона янголом прикидається, обманувся ти з дружиною, синку!»

Стас спочатку був на боці Емми, але мати нашіптувала йому монотонно і терпляче. З образою підібгавши губи говорила, що нічна зозуля, звичайно, денну перекукує і що Стас матері не шкодує, а вода камінь точить.

І одного разу вона так підлаштувала, знаючи, що син раніше прийде з роботи, що в їхніх стосунках намітилася глибока тріщина, яка стала рости день у день.

Олена Сергіївна тоді раптом доброзичливо відпустила Емму пройтися по магазинах.

Вона вирішила купити собі сукню, зовсім зносила всі речі, їй же хотілося чоловікові подобатися. І погодувавши дітей після гуляння, Емма повелася на пропозицію Олени Сергіївни укласти хлопчиків.

— Або й правда пройдися, я ж чула твою розмову з подругою, — несподівано по-доброму сказала свекруха.

І Емма помчала, вже уявляючи, як купить цю сукню, і вони у вихідні зі Стасом і дітьми підуть разом гуляти в парк. Чоловік обіцяв, що аврал на роботі скоро закінчиться і він більше буде проводити з ними часу.

Але сукня не підійшла, видно, фігура після появи дітлахів змінилася. Емма сама схудла, але в стегнах і грудях стала повнішою. І друзі Стаса не раз йому говорили, яка його дружина хороша, його це теж тішило і зачіпало одночасно.

Загалом, даремно проходила, і Емма поспішила додому, знаючи, що з хлопцями свекрусі буде непросто.

Вона вбігла і почула крик дітей, з кімнати вийшла вся скуйовджена свекруха, а на дивані сидів Стас у костюмі, він навіть не переодягнувся, тільки краватку зняв і м’яв її в руці.

— Значить, мати не брехала? Я на роботу, а ти за поріг? Ти з кимось по телефону домовлялася про зустріч, кажи з ким, мама все чула!

Стас кинув краватку на підлогу і з презирством глянув на неї,

— Еммо, я не вірив, але схоже, мати права, ти нас з нею просто використовуєш! Я стараюся для сім’ї, кар’єру роблю, мама на виснаження гарує, все одна й одна, а ти на своє задоволення живеш, та в тебе совісті немає!

Вода камінь точить, склеїти не вийшло, і незабаром вони зі Стасом розлучилися.

***

Нове життя та несподіваний дзвінок

Олена Сергіївна мріяла, щоб її син одружився з донькою її старого знайомого Віктора Даниловича, вони раніше зустрічалися з Валерією. Але Лера передумала, їй уже не потрібен був чоловік, який платить аліменти на двох дітей.

Стас так і не одружився, мати його зовсім заклювала, і він поїхав в інше місто, де його буквально «підібрала» жінка з трьома дітьми.

Свекруха, на рідкісних зустрічах з онуками, завжди дорікала Еммі у всіх невдачах сина, і вважала, що Емма зіпсувала йому життя. А Стас, схоже, потрапив у руки хапаючої жінки. Вона допомогла йому влаштуватися на хорошу роботу, де основна оплата була в конвертах.

Сама Валентина не працювала, вона, як багатодітна, мала якісь пільги. Була вона хороша господиня, за характером у собі впевнена і знаюча, що їй треба, без зайвих сантиментів.

І Стас з Валентиною несподівано зажили щасливо, а матір він зовсім перестав навідувати, адже йому його Валентина категорично не подобалася…

Бог з ним, Емма була навіть рада, хоча й аліменти на дітей стали мізерними. Вона працювала, хлопці школу вже закінчували і збиралися вчитися і працювати.

А незабаром Емма вийшла заміж за Костянтина, і потихеньку забула своє невдале перше заміжжя. Тепер вона була щаслива, а коли зʼявилася на світ донька, їх з Костянтином це ще більше зблизило…

І раптом, немов грім серед ясного неба — Еммі подзвонив Стас з іншого міста,

— Привіт, Еммо, скільки років я тебе не чув, радий, що в тебе все добре. У мене теж нормально, та тільки одна проблемка намалювалася — мати злягла.

Ти не думай, я ні про що таке тебе не попрошу, просто в матері щось з головою, вона нісенітниці говорить, забуває хто я, каже, що в неї немає сина. Загалом, я їй найняв доглядальницю з проживанням, Марію мені по знайомству порекомендували.

Прошу тебе тільки, ти разочок до неї зайди і просто подивися, чи все там нормально, ну ти розумієш? Мені сенсу немає їхати, у мене тут сім’я, робота, мати мене все одно не впізнає. Одне тільки прохання, зайди разочок, ну може два, і мені потім подзвони, гаразд?

Звісно, це була помилка, але Емма не змогла відмовитися. Костянтин її підтримав і навіть поїхав з нею разом…

***

Несподіване визнання та прощення

Олену Сергіївну було майже не впізнати. Вона лежала, тому що впала ще до того, як з’явилася доглядальниця, і у неї боліло стегно та плече.

Доглядальниця Марія виявилася дуже привітною жінкою. У квартирі було чисто, їжа була приготована, а поруч з Оленою Сергіївною на тумбочці, на мереживній білій серветці, стояв свіжий чай і булочки на тарілочці.

— Доброго дня, а ми обідаємо, хочете теж чаю? — запропонувала Марія.

Олена Сергіївна тим часом підсліпувато вдивлялася в обличчя тих, хто увійшов, і раптом її обличчя осяяла світла усмішка впізнавання.

— Донечко, Еммочко, так ти змогла приїхати? Як же я рада, що ти мене не забуваєш, моя дорога! А мені тут брешуть, що в мене не донька, а син, повісили на стіну чужу фотографію, а я його й знати не знаю! Зніми її швидше, доню, ну йди, я тебе хочу обійняти, ти моя ненаглядна…

Емма не змогла їй заперечити, та й який сенс намагатися щось пояснити, вона знову забуде.
Правда, пам’ять дивна штука, Олена Сергіївна не забуває тільки одне — що в неї є донька Емма, решту вона плутає, і лікарі кажуть, що вже нічого не можна зробити…

А сьогодні в неї день народження, і Емма з Костянтином їдуть ненадовго побути з нею. Вони купили її улюблений торт, хоча Олена Сергіївна вже майже не їсть.

Вона швидко втомиться, тож часу вони витратять небагато, але не поїхати до неї Емма вже тепер не зможе.

І тепер вона вже не тримає зла на цю загублену стару жінку…

***

А ви що думаєте про цю історію? Як, на Вашу думку, варто ставитися до людей, які в старості втрачають ясність розуму, але в минулому завдали вам багато болю?

І чи завжди прощення — це шлях до власного спокою?