Еля відчинила ключем двері і увійшла в квартиру. Перше враження було – помилилася адресою. Але ключ підійшов…

У передпокої на підлозі не лежала, а валялася купа взуття, включаючи зимове: а на дворі був розпал літа.

Елеонора абсолютно не виправдовувала свого імені: всі називали її Елькою. А «елькою» в народі називають певний розмір одягу, який позначається англійською літерою L і перекладається як великий.

Елька ж була стрункою, тендітною дівчиною з майже прозорою порцеляновою шкірою, копицею рудого від природи волосся і зеленими, чаклунськими очима.

У неї були витончені, вузькі ступні, тонкі щиколотки і зап’ястя. А справжні цінителі жіночої краси знають, що саме це вважається ознаками витонченої аристократичної зовнішності, а не те, про що думає більшість.

А товсті п’яти і плоскостопі ноги – доля простолюдинок, які люблять ходити босоніж.

Борька Вороненко, або Боб, як його звали друзі, звернув увагу на дівчину на останньому курсі. І пропав, як прийнято зараз говорити.

Дівчина теж зацікавилася хлопцем, в якому відчувалася чоловіча харизма. А дами, які розбираються в кавалерах, прекрасно знають, що харизма – основне. До того ж, Боря виглядав дуже надійним, а це в наш непростий час, головне.

Невисокий і міцний, він дійсно був схожий на представника бобових: спробуйте розгризти суху квасолю! Ось-ось!

Юнак нагадував великого плюшевого ведмедя: трохи клишоногі ноги твердо стояли на землі. Руки з накачаними м’язами завжди були готові захистити. Очі дивилися розумно і проникливо. І — повна відсутність пристрастей і шкідливих звичок.

Вони почали зустрічатися, і Елька відчула, що їй хочеться бути з ним завжди. І щоб ввечері, вона, притулившись до теплого, надійного боку, разом з ним мовчки дивилася телевізор: ось воно — справжнє щастя!

Борька не заперечував: йому дуже подобалася Еля — він у неї вже був закоханий. І вони вирішили жити разом: для цього були всі передумови.

По-перше, звичайно ж, кохання. По-друге, житло: у дівчини була непогана однокімнатна квартира — вона вважалася багатою нареченою. А ще батьки з обох сторін балували своїх чад, виділяючи їм щомісяця непогану суму на прожиток. Все – пазл склався.

І спільне життя не розчарувало, а навпаки: все виявилося дуже приємним. І, зауважте, абсолютно без сварок.

Елька непогано готувала, що для сучасних дівчат — велика рідкість. Побут у неї був налагоджений до дрібниць. Адже, як гласив давній соціалістичний лозунг, чисто не там, де прибирають, а де не смітять.

Вона була ощадливою і акуратною, і Борька вже подумував, що саме така дружина повинна бути.

Елі теж сподобалося спільне життя. Юнак виявився акуратним і був, як то кажуть, “привчений до лотка”: не розкидав шкарпетки і сам прав свої дрібні речі – негоже, щоб така красуня возила своїми білими ручками в тазу.

До того ж, він міг пропилососити без нагадування і виносив сміття в будь-який час.

Тому Еля почала думати про те, щоб пов’язати з Борькою своє подальше життя. Але таких ідеальних чоловіків сьогодні не буває!

Так, дійсно: у кавалера був один незначний мінус.

Борька дуже любив свою матусю – він називав її тільки так. І вона теж любила свого Борюсика.

Чесно кажучи, Ельку трохи нудило від цих сюсі-пусі, але куди діватися: мати це – святе.

До того ж, любов до рідних це – не така вже й погана риса. Значить, людина добра. Те, що людина, дійсно, добра, підтверджувала любов молодого чоловіка до солодощів, причому, будь-яких: тістечок, морозива або печива – всі ці зменшувально-пестливі слова були присутні в лексиконі кавалера.

А бабуся Елі казала, що, якщо чоловік любить солодке, значить він добрий. І не вірити в це твердження у онуки не було підстав: баба Люся була дуже мудрою.

Час минав, і у молодих все було добре. Вони разом ходили на навчання, і в інституті їх всі сприймали, як пару, що склалася. Разом захистили диплом – кожен свій, і вийшли на роботу.

І тут провидіння розпорядилося, щоб пані Удача повернулася до них обличчям, а не тим, чим зазвичай , пішла з життя бабуся Люся і залишила Ельці свою трикімнатну квартиру. Це був просто розкішний подарунок улюбленій онучці.

Після дотримання пристойності і закінчення жалоби, молоді навели відносний порядок – пізніше, після весілля, вирішили зробити капітальний ремонт.

І заїхали, а пізніше відсвяткували новосілля, запросивши рідню з обох сторін: нехай звикають потихеньку.

І тут виявилося, що робота Ельки пов’язана з відрядженнями. З одного боку, це була розлука з коханим. Але, як відомо, для справжнього кохання це не перешкода: а у них, звичайно ж, було справжнє кохання.

До того ж, тут надавалася непогана можливість безкоштовно подивитися світ.

І тому дівчина вирушила в двомісячне відрядження, наказавши коханому поводитися добре.

Вони весь час були на зв’язку: регулярно спілкувалися по відеозв’язку, писали один одному милі СМС, обмінювалися цікавими фотками і, взагалі, тримали руку на пульсі. Інакше і бути не могло: передбачалося, що після повернення Елі вони одружаться – вже була подана заява.

Еля була не тільки красунею, але і розумницею, що теж є сьогодні великою рідкістю. Тому, всю роботу зробила за п’ять тижнів. Але нареченому вирішила нічого не говорити: сюрприз буде. Вона повернулася додому в неділю. І сюрприз був.

Вже стоячи біля квартири, дівчина звернула увагу на затоптаний килимок. Складалося враження, що щодня, на водопій і назад, по ньому рухалося невелике стадо слонів, залишаючи сліди з бруду.

З’явилося недобре передчуття: невже водив когось? Але жінки сьогодні були акуратними і так натоптати просто не могли. Тоді, хто?

Еля відкрила ключем двері і увійшла в квартиру. Перше враження було – помилилася адресою. Але ключ-то підійшов…

У передпокої на підлозі не лежала, а валялася купа взуття, включаючи зимове: а на дворі був розпал літа.

Біля дверей стояли два дитячі відерця з совочками: в одному, чомусь, була вода, а навколо був розсипаний пісок. У квартирі були люди: чулася їхня розмова.

Стримуючи внутрішнє тремтіння, вона пішла на голоси: вони долинали з кухні. Побачене приголомшило: за столом сиділи чужі люди — чоловік в одних трусах, старенька, тітка при надії і два хлопчики-однолітки — у них був прийом їжі. Коротше, бон апетит!

А біля вікна, як ні в чому не бувало, стояв живий і здоровий Боря і потягував баночне пінне, яке, за його словами, він не любив.

— Поясни! — без передмов вимовила Елька, пильно дивлячись на коханого: тендітна дівчина вміла бути жорсткою, коли справа стосувалася її безпеки і свободи.

— Кохана! — здригнувся Борька, кинувши банку в сміттєве відро. — А я тебе не чекав!

— Бачу. То хто ці люди?

— Та не хвилюйся ти так! — наречений спробував обійняти дівчину, але вона вивернулася.

— Хто ці люди? — наполегливо повторила поступлива Еля, яка відразу перетворилася на Елеонору, в імені якої були тільки жорсткі приголосні.

— Це наші далекі родичі — матуся попросила.

— А твоя матуся знає, чия це квартира? Або ти їй не сказав?

— Але вона попросила!

Ах, так, адже Борюсик дуже любив свою матусю. І її слово було для сина законом. А дівчина, мабуть, для них нічого не значила.

— Значить, так, — крижаним тоном вимовила Еля. — Я зараз піду і повернуся через годину. І щоб тут нікого не було, включаючи тебе. Я висловилася зрозуміло?

— Але, як же, — почав Боря, але вона його перебила:
– Ніяких але!

Але Еля не вийшла відразу на вулицю, а спустилася на поверх нижче: там жив її друг дитинства, давно і безнадійно закоханий у дівчину. Вони завжди спілкувалися, коли та приїжджала провідати бабусю Люсю.

Друг працював тренером з бодібілдингу, мав відповідну зовнішність, і його присутність могла реально допомогти у вирішенні питання.

Юрко в недільний день виявився вдома і з радістю погодився допомогти Елі. А поки він запропонував випити кави і поговорити: було видно, що дівчині потрібно виговоритися.

І вони почали бесіду, точніше, закоханий Юрко став слухати Ельку, яка плутано розповідала про свої біди, і підтакувати, коли потрібно: адже дівчина зараз, як ніколи, потребувала підтримки.

А, як відомо, ми вважаємо розумними людей тих, які з нами погоджуються. І дівчина, яка давно не бачила Юру, поглянула на нього зовсім іншими очима.

А потім вони пішли в квартиру, яка повинна була бути до цього часу вільна. Але виявилося, що Борька сподівався на поступливість нареченої і нікого не вигнав.

А потім, матуся ж так просила, так просила… Та й не виставить же Еля на вулицю дітей: адже про одруження тоді не може бути й мови.

Дівчина і сусід зайшли в квартиру і озирнулися. А потім ніжна і трепетна Еля пройшла у вітальню і змахнула з вікна купу якихось непотрібних речей, що лежали там, вниз з третього поверху. І тут наречений закричав:

– Так, я зрозумів, зрозумів!

І Боря зрозумів ще, що з дітьми номер теж не «пройде». Тому всі вони, навіть дітлахи і стара бабуся, почали судорожно збирати речі – в цій квартирі їм нічого більше не світило.

Через годину все було закінчено: адже можеш же, коли хочеш! Борька кидав благальні погляди в бік Елі, але присутність накачаного друга його явно стримувала.

А через годину в двері подзвонили: на порозі стояла розлючена потенційна свекруха.

І у дівчини промайнула думка:”Яке щастя, що я не вийшла заміж за Борюсика! Ось вже, дійсно, Бог відвів, як казала бабуся Люся.”

Літня жінка була в домашньому халаті: мабуть, обурення не дало їй часу навіть переодягнутися. Вона відкрила рот і почала…

І тут Елька дізналася про себе багато цікавого, включаючи деяку ненормативну лексику. Але це її вже не цікавило.

І тоді мила і ніжна дівчина з інтелігентної родини зробила те, що могло бути розцінено як дрібне хуліганство: несподівано виплеснула воду із забутого в поспіху дитячого відерця прямо в червону фізіономію кричучої тітки зі словами:

— Охолоньте трохи, матуся!

І мама Бориса раптово замовкла, ніби подавилася.

До того ж, виплеснута вода завжди має протверезний ефект. І цей випадок не був винятком. А потім у передпокій вийшов накачаний сусід і ввічливо запитав:

— Вам допомогти?

До тітки почало доходити, що вона «даремно розбіглася». Тому вона мовчки пішла.

Весілля не відбулося, і Еля залишилася одна в трикімнатній квартирі. Хоча чому одна?

На відстані витягнутої руки від неї жив друг, а з нею залишилося почуття глибокого морального задоволення.