Поки Олена досмажувала котлети, то почула як у вхідних дверях прокручується ключ. Жінка одразу витерла руки і побігла в коридор.

Там на неї поглянув син, дорослий та втомлений Максим.

– Привіт! – здивовано промовила та, бо про свій прихід син нічого не казав, ще й на годиннику було далеко за десяту.

– Привіт, мам! Ммм, як пахне, ти щось готуєш?

– Котлети, твої улюблені. А ти голодний? Мий руки і сідай за стіл! – Олена заметушилась, готуючи сину тарілку, склянку, виделку, дістала з холодильника салат, компот та все акуратно поставила на місце, де він завжди їв.

– Так смачно! Як завжди! Дякую! Я помирав від голоду!

– Ну скажеш ще таке. Як там вдома? Як Ліда, як Олежик? Ти так раптово завітав, щось сталося?

– Звичайно! Відпочинь! – посміхнулась Олена і стала до раковини мити посуд.

Максим підвівся і пішов у свою колишню кімнату, дістав зі шафи постільну білизну та почав розкладати диван. На ці звуки прийшла мати, зупинилась на порозі й мовчки спостерігала за картиною.

– А що ти робиш? Я думала ти просто приляжеш, навіщо тобі постіль?

– Та сьогодні тут заночую!

– Зачекай! Зупинися! – панікувала та, відчуваючи недобре. – Поясни, що відбувається? – сердито промовила мати.

– Та нічого не відбувається! Невже не ясно, що я пішов від Ліди?! Дістало мене це все! Дістало!

– Заспокойся! Що сталося? Що тебе дістало?

– А те, що вона погана дружина! 

– Чому? Я так не думаю!

– Бо вона навіть вечерю приготувати не може! Як я повинен бути щасливим чоловіком, коли їй на мене байдуже?

– А в чому проблема? Ти ж кухар, приготуй ти вечерю!

– Вона теж кухар! Навіть гудзика мені пришити не може, третій день нагадую і нуль реакції!

– А це чому це? – остовпів той.

– А тому! Я поясню раз і назавжди! Твій дім тепер поруч з Лідою, а не тут

Навіщо ти тоді одружувався, якщо йдеш після дрібної сварки? Збагни, тебе ніхто під вінець не тягнув! А йти з дому рішення далеко не найкраще! Від того ваші стосунки кращими не стануть!

– Та невже?

– Уяви собі! Я звичайно дуже рада тебе бачити, ти можеш приходити сюди коли завгодно, але ночуватимеш ти з дружиною! Як посварилися, так і помиритеся! Емоції переповнюють? Сходи подихай на вулицю, прийдися пів години і повертайся.

Бракує часу разом – візьми кілька днів відпустки, поїдьте десь, відпочиньте! 

– А тепер склади назад свій диван! Можемо ще попити чаю і повертайся додому! І не смій ночувати десь інакше, бо я дізнаюся і за себе не ручаюся! Ти зрозумів?

– Добре!

– От і чудово. А від мене передай привіт і поцілуєш Олежика. До речі, ви приїжджайте разом в суботу, я лазанью приготую! Посидимо разом як в старі добрі часи!

Напишіть нам в коментарях

КІНЕЦЬ.