Про своє дитинство я намагаюся нічого не згадувати, адже єдине, що я можу сказати про своїх біологічних батьків, так це те, що я була їм обом не потрібна однаково. Дізнавшись про зраду мами, батько подав на розл учення, а мама радісно помчала від нас, залишивши мене з татом.

Я вже подумала, ми з татом заживемо, як люди, але як люди у нас тривало приблизно 5 років. Потім у тата з’явилася жінка, яка одразу сказала, що вона не зможе полюбити чужу дитину, і їй буде складно зі мною. Саме тому мій татко зібрав мої речі, відвіз мене до мами, висадив мене та поїхав звідти. Тоді мама вже мешкала з Володимиром.

Поба чивши мене, мама сказала, що здасть мене до дитбудинку найближчими днями, а Володимир її перебив і сказав, що такого не буде, мовляв, не nовинна дитина при живих батьках до дитбудинку потрапити. Тоді наш Колобок і від Володимира пішла, нічого і нікого з собою не забравши.

Я залишилась із Володимиром. Мені тоді вже було 16. Володимир не шкодував на мене ні rрошей, ні часу, ні тепла, ні ласки. Потім я почала готуватися до вступу до університету, і в цьому мені дуже допоміг Володимир, який і готував, і прав, і прибирав замість мене, а коли я вступила, він за моє навчання заnлатив.

Після весілля я раптово дізналася, що не стало мами, і вона не була офіційно заміжня за за останнім чоловіком, тому трикімнатна квартира, що дісталася їй від її покійних батьків, дісталася мені. Отут і з’явився мій біологічний тато з розповідями, мовляв, він півдитинства був зі мною, дбав про мене, а мені трішка не потрібна, тож я могла б «поділитися» з ним квадратними метрами».

Я, звичайно ж, відмовилася, адже я тоді вже була одружена, і ми планували поповнення, тож квадрати нам були потрібні. До того ж, яким боком він узяв участь у моєму дитинстві? Залишив перед дверима горе-матері, як тільки я не сподобалася одній тітоньці? До того ж, у мене вже був батько, і ним був Володимир, а біологічним батьком у моєму житті не пахло.

КІНЕЦЬ.