Родичі образилися, що я не допомагаю їм виплачувати кредит. Я розлучена і одна виховую п’ятирічного сина. Батьки в іншому місті, тому доводиться давати собі раду одній. Хоча особливих матеріальних труднощів немає.

Чоловік крім аліментів, оплачує дитячий садок і дає гроші на заправку машини. Розуміє, що я не тільки їжджу на ній роботу, а й дитину в садок відводжу, до магазину за покупками їжджу. Сама я теж працюю, ще й підробітки є у вихідні вдома за комп’ютером.

Коли я розлучилася, всі родичі засуджували мене, що я не пробачила чоловікові зраду. Моя двоюрідна сестра вийшла заміж, одразу народила дитину, взяли іпотеку, тому її мама, моя рідна тітка, з презирством говорила про мене, що я невдаха. Мені було прикро, я перестала з ними так часто спілкуватися, як раніше, а мамі доводилося вислуховувати все це.

Живуть вони в одному місті та ще й бабуся з ними, тому мамі доводиться часто бувати в сім’ї тітки. І ось учора дзвонить мені мама, розповідає, що у тітки та її доньки дуже великі проблеми і потрібна допомога. Я вже злякалася, що хтось захворів, виявилося, що у них боргів на 150 тис гривень!

Банки вже загрожують судами, колектори приходять додому, стукають у двері, залишають листи із погрозами. Сестра з дитиною вже навіть надвір боїться виходити. Виявилося, що мають три кредити. Брали на іпотеку, а потім ремонт, який так і не зробили.

Живуть зараз у старому будинку з бабусею та батьками. Квартира не до кінця виплачена, стоїть порожня, тому що навіть косметичного ремонту немає, одні бетонні стіни. Чоловік сестри працює не завжди, вахтовим способом, але поки не виходить.

Моя тітка та її чоловік працюють, але на сім’ю це всього 30 тисяч, та ще й бабусина пенсія. Навіть мінімум не можуть платити до банку. А ще на дитину потрібні гроші, хоч і отримують на неї, але це ж крихітки.

Я почула співчуття, але мама мене здивувала, запитавши, чи не можу я їм допомогти. Чим і як? Я одна з дитиною, які гроші маю. Небагато намагаюся накопичувати на майбутнє, але це дрібниця. Мама незадоволена поклала слухавку.

Того ж дня дзвонить мені тітка. Я вислухала її та сказала, що знаю все, але допомогти нічим не можу. І тоді тітка видала: «продай свою машину, а ми потім, як розрахуємось із боргами, купимо тобі іншу».

Я з подиву не відразу зрозуміла, що відповісти. Це ті люди, які набрали кредитів, не думаючи, не витративши навіть їх на користь, куплять мені машину! Вони мали гроші, і вони на них нічого не зробили. Куди ж вони поділи гроші? Я про такі гроші навіть не мрію.

Звичайно, я відмовила. Тітка відповіла, що іншого від мене й не чекала. Я розумію, що має рацію, але на душі так гидко, що не можу ніяк позбутися цього всього.

КІНЕЦЬ.