Усі називають мене жадібною, навіть рідні. Ніхто з них не розуміє, що таке заробляти гроші у сезон. Дуже хочеться знайти підтримки у тих, хто знає, як іде копійка до копійки, знає ціну грошам і мене зможе зрозуміти. Адже все не так просто, як здається з першого погляду. Якщо будуть добрі коментарі, я обов’язково прочитаю їх своїм рідним та знайомим, які зараз мене просто кривдять своєю критикою.

У мене є будинок біля моря, що дістався мені ще від бабусі, хоча сама вже має внучку. Я вклала в нього стільки, що нікому не уявити такий обсяг робіт та вкладених грошей. З самого початку його облагороджувала, власноруч білила, обставляла, а чоловік робив прибудови та присадибну ділянку.

На сьогоднішній день це будинок з трьома кімнатами, передньою та задньою верандою та широкою мансардою. А ще є два маленькі гостьові будиночки на ділянці. Там кімната з ліжками та шафами та передбанниками (стіл, стільці та плитка). Самі все будували. Навіть є побутівка – ну, це для екстремалів чисто поспати. Насамперед цього не було, а був лише старий будинок і величезний город.

Зрозуміло, що як тільки починається літній сезон, всі приміщення забиті під відмову. Все стоїть за різною ціною, але за сезон приносить чималі гроші. Плюс до того, деякі відпочиваючі просять повний пансіон та платять мені за харчування, щоб самим не готувати.

У мене все ще із зими розписано, хто і коли приїде, і скільки мешкатиме. Постійно все заповнено. Навіть коли дочка із зятем до нас приїжджали, то ставили намет на городі, а ми з чоловіком їх малу брали до своєї кімнати. Вони розуміли, що потім ці гроші, зібрані з проживаючих, їм же і дістануться. Не все, звичайно, але теж чимала частина.

І так щороку. І тоді якось дзвонить мені дочка: «Мамо, ми цього року не приїдемо, не виходить, але замість нас приїдуть мої свекри. Вони дуже хочуть побувати на морі, вже більше 10 років нікуди не виїжджали. До вас дуже просяться. Візьми їх, будь ласка, як слід, знайди кімнату. Тільки не надумай брати з них гроші за житло. Вони все ж таки рідні, до того ж пенсіонери, не багаті!».

Я так і сіла. Вони просять, а мені тепер що робити? Тим більше в найгарячішу пору – у другій половині серпня! Як тепер комусь із людей відмовити? У мене, щоправда, є поки що на той час вільна задня веранда, але «дикуни» підходять чи не щодня, і запитують, чи є місця для проживання?

Хто мені ці свати? Абсолютно чужі люди. Ми з чоловіком їх лише один раз бачили, коли їздили на весілля до доньки. Крім пенсії, у них лише один дохід — сват сторожем працює. Зрозуміло, що взяти з них нічого, та й у доньки із зятем просити за їхнє проживання не будемо, самі внучці гроші висилаємо.

До середини осені ще якось крутимося, та й я багато закаток роблю, на це і живемо до квітня-травня. Того року ще сезон пізно розпочався, зазнали збитків. Як прийняти чужих людей без сплати? Відмовила. Але тепер для всіх я жадібна стала. Для дочки, для сусідів та друзів, і навіть для чоловіка.

Я розумію, він не проти зі сватом чарочку пропустити, от і радий був би їхньому приїзду. Не знаю як мені тепер бути. Прийняти сватів, бути для всіх хорошою і залишитися без заробітку або тримати свою лінію? Думаю, друге було б правильно. Тільки як перед рідними можна виправдатись?

КІНЕЦЬ.