Інна та Василь були у шлюбі вже 6 років. Останні 3 роки Інна щороку їздила за кордон на заробітки. Їй доводилося це робити, адже вони з чоловіком збиралися купити своє житло, бо вони жили в будинку Інни, де жила і її самотня мати.

Цього року Інна збиралася повернутись додому на новорічні свята, але всі плани зіnсувала її двоюрідна сестра. — Ін, привіт, — зателефонувала вона вранці, — мені треба тобі дещо сказати … Загалом, поки ти там працюєш, твій Вася розва жається із сусідкою, Катею. — Не може такого бути , — сказала Інна, — мій Вася…

— Слухай далі, сестричка… Василь здав твою маму в пансіонат. Я поїхала туди вчора, але мені сказали, що забрати її можуть тільки найближчі родичі. Інна не стала зволікати. Не чекаючи кінця робочого тижня, вона одразу заплатила компенсацію, купила квиток та повернулася на батьківщину.

Інна зі стра хом на серці та надією, що все не так, як розповіла сестра. Бідолашна одразу попрямувала до свого будинку. Увійшовши до будинку, вона побачила свого чоловіка, який обіймав Катерину, сидячи на її дивані за переглядом фільмів. Василь розrубився і не зміг нічого відповісти, а от сусідка не втратила самовладання.

— А ти чого підвелася? Ми на тебе не чекали. — Ви вже вибачте, що я повернулася до себе додому, не спитавши дозволу у вас, але мені начхати на вас обох. Ти мені, Ваську, скажи краще, де моя мама. — А ти думала я тут з твоєю мамкою няньчитися буду? Це твоя праця, а не моя.

Чоловік ще багато всяких rидотів Інне наговорив. Інна зрозуміла, що ловити їй там нема чого. Вона вийшла з дому і зі сльозами на очах пішла до подруги переночувати , а вранці вона подумала б ясним розумом.

Поки Інна йшла, витираючи сльози, вона раптом почула ззаду голос: — Інно, стривай! — Це було її перше кохання , — куди ти в таку годину? Інна повернулася до хлопця, він побачив її заплакані очі, накинув свою куртку на Іннині плечі і сказав: — Ходімо, мій будинок зовсім поряд.

Тобі потрібна допомога… І справді, Інні потрібна була допомога. Сидячи на кухні свого першого кохання зі склянкою гарячого чаю, Інна відчула себе вдома, а кожен дотик Сашка доводив їй, що найкраще ще попереду.

КІНЕЦЬ.