З Миколою ми одружилися майже 3 роки тому. Живемо ми добре, він хороший чоловік.

Все у нас з ним добре складається, але, на жаль, ми не маємо дітей. Не те, щоб я не хотіла стати мамою, але просто у нас не виходить щось, на даний момент, на жаль, тому мені прикро через це.

А ще мій чоловік, до нашого з ним одруження, вже був одружений. У попередньому шлюбі у нього вже є донька, вона з першою дружиною живе.

І саме це іноді засмучує мене, адже я знаю, що в чоловіка вже є дитина, тому ловлю себе на думці, що може бути проблема в мені, але стараюся не думати про це, так, як вірю, що все в нас налагодиться і я стану обов’язково щасливою матусею.

Ще до одруження я знала, що в Миколи була сім’я, але він вже був розлучений, коли ми познайомилися, розлучився з першою дружиною через її дуже складний характер, хоча не переставав допомагати своїй доньці.

Ми жили добре, можна сказати, єдине, що я мріяла про діточок, тому робила все можливе, щоб швидше стати мамою: ходила в церкву, відвідувала фахівців і виконувала усі їх призначення та настанови.

А нещодавно до нас прийшла донька чоловіка, вона підліток зараз, вік непростий і сказала, що хоче з нами пожити, адже вона не знаходить спільної мови з матір’ю своєю, тому хоче з татом побути.

Звісно, я не була проти, адже це дитина і я таки розуміла цю життєву ситуацію.

Та через місяць такого проживання, чоловік мені сказав, що його донька залишається в нс і тепер буде жити з нами постійно.

Я дуже засмутилася, адже мені так важко з нею. А ще вона дуже схожа на першу дружину мого чоловіка і він постійно нагадує про це. Його дружина красива і донька копія мами, Микола постійно наголошує, що в тебе мамина краса.

Мені це дуже неприємно, адже відколи донька повернулася до нас, Микола весь час присвячує їй, часто телефонує дружині, розмовляють про доньку, про свою колишню сім’ю, зустрічатися стали по вихідних.

Коли я Миколі кажу, що це мені неприємно, він каже, що я вигадую щось сама, а він має спілкуватися з колишньою дружиною, бо вона мати його дитини.

Я зібрала речі і пішла до батьків, адже у мене є на це образа. Я боюся, що Микола до своєї сім’ї повернеться. Вже декілька днів минуло, він нічого не пише, не телефонує мені.

Я написала сьогодні вранці останнє повідомлення чоловікові, що подаю на розлучення, думала, він злякається і подзвоне мені. Микола відразу його прочитав. Та вже обід, а він і досі не написав і не подзвонив мені.

Тепер сиджу і думаю: от що мені робити?

КІНЕЦЬ.