На власне житло я зміг накопичити тільки до 30 років. До цього доводилося жити з батьками. Так було вигідніше: можна було відкладати більше грошей, що дозволило мені зрештою придбати простору трикімнатну квартиру.

У мене є молодший брат Василь. Він одружився зовсім рано, у 19 років. Батьки з обох боків сильно допомагали їм спочатку, адже вони тільки вчилися і практично нічого не мали.

Згодом він знайшли роботу, тож вони стали оплачувати оренду самостійно, але з грошима у них досі напружено. Катя, дружина Василя, сидить у декреті з другою дитиною, а сам Василь заробляє замало. На все не вистачає і батьки продовжують їх підтримувати.

Я ніколи не втручався у їхні справи, розуміючи, що у житті всяке буває. А сам до створення сім’ї підходив усвідомлено. Вирішив одружитися, коли вже мав щось за спиною: і квартиру, і власну справу.

Я довго збирав на житло і вкладався в бізнес. Коли я нарешті купив квартиру, одразу почав робити ремонт і вже за кілька тижнів збирався переїхати. Два дні ходив по хаті, шукав ключі від квартири. У мене був лише один комплект.

Вирішив спитати у мами — раптом вона знає, де вони?

— Їх нема, синку. Я віддала їх Василю, — спокійно відповіла мама.

— Він мав щось подивитись у квартирі?

— Ні, вони вчора з Катею та дітьми переїхали туди. Їх виселили з орендованої квартири за несплату.

Їм не було куди подітися, от я і віддала їм ключі від твоєї квартири.

— Ти це серйозно? А мене спитати не здогадалися?

— Синку, не гнівайся. Я подумала, що ще кілька місяців ти можеш пожити з нами. Ми вже звикли до тебе, та й ти один, а в них родина.

Якщо вони переїдуть сюди, буде незручно і їм, і нам. Як тільки знайдуть нове житло і розплатяться з боргами, тоді з’їдуть, — спробувала пояснити мама.

Я дуже посварився з мамою, і вона образилася на мене. Брату дозволив пожити у моїй квартирі місяць, а потім сказав, що він має повернутися до батьків. Нехай живе у тій кімнаті, де я провів 30 років.

А я нарешті хочу розпочати своє власне, самостійне життя. Думаю, що заслужив на це. Моя сім’я хоче вирішити свої проблеми за мій рахунок, але так не піде! Як вважаєте, чи правильно я вчинив?

КІНЕЦЬ.