Дуже цікаво мама із сестрою вирішили розібратися зі своїми проблемами за мій рахунок. Мама не хоче розмінювати квартиру, сестра не хоче підлаштуватися під обставини і уживатися з мамою, а я повинна забрати чоловіка і звільнити сестрі власну квартиру.

Маю молодшу сестру Марину. Їй зараз двадцять п’ять років, мені тридцять чотири. Ми обидві вже давно вилетіли з батьківського гнізда, але пів року тому Марині довелося туди повернутися – вони з чоловіком розлучилися, тож сестра з донькою прийшли жити до мами. У мами двокімнатна квартира, в якій вона жила одна. Одну кімнату вона виділила Марині та внучці.

Здавалося б, проблему вирішено. Але не тут було. Сестра з мамою скандалили все життя. Мама у нас людина різка і вимоглива, а сестра напружуватися не любила. Вона помиє посуд, але не зараз, а години за дві. А мамі треба цю ж секунду, інакше вона закочує очі і йде мити сама, а потім влаштовує масштабний скандал. Це так, заради прикладу.

Але суть у тому, що сестра з мамою ніколи не вживалася. На відміну від сестри, у мене таких проблем із мамою ніколи не було. Я більш характером в неї, а сестра пішла в тата, він теж був зі своїм ритмом життя і не любив зайвий раз напружуватися. Коли сестра вийшла заміж і з’їхала до чоловіка, у них із мамою стосунки налагодилися. Але варто було Марині повернутися до батьківської квартири, як усе почалося наново і з новою силою. А там ще й маленька дитина додалася.

Я сама одружена вже три роки, живемо в моїй квартирі, яку я брала в кредит. Після смерті тата залишалися грошові які він накопичував, які мама розділила порівну. Сестра свої витратила на весілля, а я на перший внесок. Тепер ми з чоловіком живемо у власному житлі.

До мами я в гості ходжу регулярно, вона мешкає неподалік від моєї роботи. Після переїзду сестри я майже завжди натрапляю на скандал. Нещодавно вони дуже серйозно не поділили, після чого мама заявила, що з неї вистачить.

– Ти знаєш, що вона мені заявила? “Не можеш зі мною ужитися, нумо розмінювати квартиру”! Я мушу розміняти квартиру, бо не хочу терпіти постійний безлад А на що ми розмінюємо двокімнатну квартиру? Я кредит брати не стану, ще чого не вистачало на старість років. А їй із її доходами ніхто позику не дасть.

Я мовчки кивала, мати права, розмін квартири без доплати не вийде. А мати продовжила.
– Я тут подумала, а може ви з Мариною поміняєтесь? Спершу я не зрозуміла, про що вона, але мама пояснила.
– Ну з тобою ми точно уживемося, та й з зятем я уживуся. Ви переїдете до мене, а Маринка з дитиною до вашої квартири. На якийсь час, звичайно, поки мала в садок не піде, а там Марина на роботу вийде і буде винаймати квартиру.

До виходу сестри з декрету залишалося ще два роки. І мама пропонує мені із чоловіком два роки жити з нею? Дуже цікавий розклад. Від такої пропозиції я відмовилася, пояснивши мамі, що не для того я з цим кредитом загиналась і в усьому собі відмовляла, щоби потім із чоловіком прийти жити до неї. Тим більше ми зараз із чоловіком плануємо дитину, час уже. А відкладати це ще на два роки не хочу.

Уживатися ми з нею уживаємося, але для цього доводиться прикладати багато зусиль. – Не треба було вам тоді гроші віддавати, можна було купити на них однокімнатну квартиру і здавати її, все б більше було користі, – розлютилася мама. Але я тільки стискала плечима – треба було раніше думати, а зараз уже чого про це говорити.

Увечері мені зателефонувала сестра. Мама їй передала нашу розмову і сестра теж зайнялася ідеєю переїхати в окрему квартиру, якомога далі від маминих правил.
– Не можу я з нею, вона мені всю душу вимотує. Ну, ти ж її знаєш! – умовляла мене Марина. – Орендувати квартиру я зараз не потягну, грошей упритул. Врятуй ти мене!

Сестрі я теж відмовила, вона пообіцяла мені це пригадати, але моє рішення це не змінило. Я не мати Тереза, щоб усіх розуміти та всім допомагати. Я хочу подумати про себе. Адже мені ця квартира не з неба впала, не спадщина дісталася, я на неї заробила.

То з чого я зараз маю її комусь поступатися, хай навіть на два роки? Мама з сестрою тепер мені по черзі телефонують, намагаючись умовити. Скоро доведеться закинути їхні номери в чорний список, якщо по-доброму не розуміють.

  Коли я тільки почала зустрічатися з хлопцем, який згодом став моїм чоловіком, то траплялося багато незвичайної … кхм … фігні … Напишу про ту, яка сталася рівно 8 років

Ми познайомилися 7 місяців тому в інтернеті. Почали дуже насичено спілкуватися, зацікавилися одне одним, між нами утворився такий сильний потяг, що спілкувалися майже цілодобово, і через інтернет, і телефоном, а

Цього тижня завершився бракорозлучний процес, який зайняв рік мого часу. Смішно, що до моменту подачі заяви на розлучення ми як родина і п’яти років не прожили. Увесь біль давно вщухнув,