Статний та кремезний чоловік в потертій куртці та великих черевиках уважно поглядав у вікно машини, де сиділи Анастасія та Артем.

— Ви за автівкою? — запитав він.

— Так, — коротко відповіла дівчина.

Чоловік посміхнувся, бо вони справді приїхали за покупкою й, ймовірно, вже не вперше за цей день шукають дорогу.

— Вам потрібно повернути праворуч на першому повороті, а на другому — ще раз праворуч. Туди, де великі ворота, пофарбовані зеленою фарбою, туди й поїдете, вам саме туди.

— Дякуємо, — кивнула Анастасія, торкнувшись руки Артема, аби він рухався швидше і теж подякував їй у слід.

— І ще, — додав чоловік, поки вони набирали швидкість але були близько до нього і могли чути добре його. — Торгуйтеся з ним гарно, не бійтеся. Володимир зараз на межі, йому гроші дуже потрібні, там ситуація дуже непроста.

— Дякуємо, — знову сказала Анастасія, і вони поїхали далі.

— Що ж таке сталося з тим Володимиром? Чому він так знижує ціну, ще й до того ж сам готовий торгуватися добре? — задумливо промовила Анастасія.

Всі, вони двох людей зустріли на своєму шляху, запитували в них дорогу і кожен з цих людей підказував дорогу та радив гарно торгуватися з ними.

— Може бути ще й таке, що в нього та машина не така й хороша, як вона виглядає і як він описує її, — припустив Артем.

Анастасія з дитинства мріяла про власне авто. Але не просто машину, а потужний позашляховик, їй чомусь подобалися саме такі.

Після довгих пошуків та порівнянь, вона зрозуміла, що нова автівка їй не по кишені, але на вживану цілком вистачить грошей. Сподівалася, як навчиться добре їздити, то відкладуть трохи грошей і куплять кращий автомобіль.

За два роки вона зібрала необхідну суму, відмовляючи собі в дрібницях і заощаджуючи на всьому.

Нещодавно, переглядаючи одне з оголошень, вона знайшла саме ту машину, про яку давно мріяла.

Відстань до села була не дуже велика, і ціна була такою, що Анастасія могла собі це дозволити, адже це авто коштувало дешевше ніж подібні йому, які вона знаходила на сайтах.

І той момент, коли в оголошенні було написано «Можливий торг», зробив покупку ще привабливішою, адже вона знала, що може зекономити якусь гарну копійку, за неї зможе гарно почистити салон і на бензин трохи вистачить.

Її друг, Артем, запропонував супроводити її, і вже на наступний день вони вирушили на пошуки.

До їхнього приїзду господар вже стояв біля воріт.

— Ну що, машину покажете? — запитав Артем.

Чоловік кивнув і повів їх до гаража. За кілька хвилин з-за воріт виїхав блискучий позашляховик.

Анастасія не стримала здивування, коли побачила машину вживу, вона була ще краща ніж на фото.

— Вона у вас, дійсно, набагато краща, ніж на фото, доглянута така, чистенька, — сказала тихенько вона.

Артем почав оглядати автомобіль, робив вигляд, що він знає абсолютно все про такі автомобілі, типу такий хороший експерт, що далі нікуди. Він, скрізь заглядав, ставлячи питання продавцю.

Потім він запропонував Анастасії сісти за кермо й зробити кілька кіл навколо будинку.

Трохи хвилюючись, Анастасія сіла в машину, а господар приєднався до неї. Вони повільно об’їхали кілька разів двір.

Мотор працював ідеально, що додавало впевненості. Однак дівчина відчула, що їй хочеться пити.

— Можна води? — запитала вона господаря.

— Ідіть в будинок, — кивнув чоловік. — Туди прямо в будинок заходьте, не соромтеся зовсім, дружина вам водички дасть.

Коли Анастасія увійшла до будинку, її зустріла здивована жінка. Вона усміхнулася, вислухала прохання її й запевнила:

— Та що там вода, на вулиці холодно, морозець зранку у нас он був, зараз я вам чай зроблю, загрієтеся, заспокоїтеся трохи, адже ви стомилися з дороги, далеко їхали, напевно! Проходьте, я швидко все приготую, не затримаю довго вас!

Анастасія ледве встигла подумати про різницю у характері господаря і його дружини, як у кімнату зайшла літня жінка.

— Добрий день! — сказала вона, оглянувши Анастасію. — Ну що, машина наша вам сподобалась?

— Так, сподобалася, правда, — відповіла дівчина.

— Купувати будете її?

— Скоріше за все так, але потрібно там ще деякі питання вирішити, обдумати все, адже бувають різні нюанси, в таких справах, я думаю ви розумієте, поспішати не варто, — відповіла Анастасія.

Тим часом до кімнати підбігла маленька дівчинка, худенька і дуже тепло вдягнена, хоча в будинку було досить тепло.

Вона підійшла до бабусі і простягнула руки. Бабуся обняла її, а її обличчя стало м’якшим.

— Сонечко моє ти маленьке, що ти тут робиш, чому вибігла сюди? — запитала бабуся дівчинку, погладжуючи її волосся.

Дитина подивилася на Анастасію і ледве чутно сказала:

— Тьотю, ви машину нашу купити приїхали, чи сподобалася вона вам?

Анастасія на мить затамувала подих. Жінка, яка готувала їй чай обняла дитину і промовила до Анастасії:

— Маленька наша вже все розуміє. Але давайте, я вам розповім.

Вона затримала погляд і почала свою історію:

— Ми з чоловіком, все своє життя працюємо чесно. Пожили добре, навіть машину купили, гроші відкласти змогли, ми постійно багато підробітків різних мали, це була наша мрія, все було нормально, поки не сталося одне нещастя.

Жінка, що ділилася своїм життям, зробила невеличку паузу, витерла очі і глибоко вдихнула.

— Світланка, наша донечка люба, занедужала. Спочатку думали, що все мине, але з часом стало ясно, що все серйозно. Лікування потребує великих грошей, і ми змушені були продати свій великий будинок і переїхати сюди, до мами мого чоловіка.

Жінка, затримавши сльози, продовжила:

— Нам вдалося зібрати частину грошей, але на решту не вистачило, на жаль, хоча трохи і добрі люди допомогли, але ще гарної суми нам не вистачає. Ось і продаємо машину свою, сподіваючись, що хоч частина грошей піде на фахівців для нашої донечки.

Анастасія слухала мовчки, відчуваючи, як важко цю ситуацію переживають батьки.

— Ми з чоловіком готові віддати все, щоб донька одужала, ми дуже любимо її, вона розумничка у нас, вона для нас цілий всесвіт. Він вже знижував ціну, але покупці хочуть ще більше знижки, приїжджають і так вже дуже торгуються, що ми не можемо їм вступити суму таку, бо для доньки її не вистачить, а більше не маємо де взяти. Я не знаю, що робити. Так вже чекаємо усі,

Жінка замовкла, а її очі були вологими.

Після кількох хвилин мовчання Анастасія піднялася з місця:

— Дякую вам за смачний і теплий чай! Хай Світланка буде здоровою! — сказала вона і вийшла з кімнати.

Артем, сидячи на лавці біля воріт, очікував її.

— Ну що, машина дійсно чудова! Продавець готовий знизити ціну ще більше! Давай, торгуємося добре, це хороший шанс зекономити тобі, він поступиться, я бачу по ньому, може вийде ще дешевше!

Анастасія рішуче голосно сказала:

— Ні, Артеме! Я її беру, беру цей автомобіль і так! Без торгу!

Всі завмерли, і Анастасія, не чекаючи відповіді, додала:

— Підемо підписувати документи.

Вони зайшли до будинку. Анастасія виклала на стіл всю суму, яку мала при собі:

— Уступати мені нічого не потрібно. Це все, що було в оголошенні. Та сума, яку вказали ви.

Продавець, злегка здивований, посміхнувся.

— Дякую, — сказав він, і в його голосі з’явилася нотка полегшення.

Анастасія й Атем вийшли, а їх проводжала вся родина: усміхнена Світланка, трохи розгублений її батько і мати, яка не приховувала своїх сліз.

Завдяки грошам, які Анастасія заплатила за автомобіль, Світланка була в хороших фахівців, які їй допомогли і дівчинка тепер здорова та весела, про що мріяла вся її родина.

Повірте, іноді дуже важливо залишатися людьми і зважати на інших. Можливо саме зараз поруч з вами є люди, які потребують вас, вашої допомоги та підтримки. Допомагайте людям, тоді хтось допоможе і вам.

Джерело