– Аня, у нас скоро річниця весілля. Пам’ятаєш? Час гостей запрошувати. — А що ти мені подаруєш? – Сюрприз, – хмикнув Віктор. — До речі, твою подругу Ганну я вже запросив.

— З чого це раптом? І взагалі, на цей раз вона прийти до нас не зможе! — сказала Таня тоном, що не терпить заперечень. – Чому це не зможе? – схвилювався Віктор.

— Вона мені вже обіцяла… …Ця історія почалася сім років тому. На одній із вечірок Макс сказав йому: – Загадай бажання, Вікторе, між двома Ганнами сидиш! Віктор на це тільки хмикнув. Не вірив у цю нісенітницю.

Але при цьому подумав: «Нехай зарплату збільшать удвічі». Через півмісяця він отримав зарплату вдвічі більшу за звичайну. У друга на іменинах він зробив усе для того, щоб знову опинитися за столом між двома Ганнами. І одразу загадав: «Хочу виграти в лотерею».

А лотерейний квиток лежав у нього в кишені. І виграв. Втретє, на черговому святі в друга, він замовив простіше бажання – щоб у його будинку, де він жив, поміняли домофон.

Яке ж було його здивування, коли наступного дня домофон замінили… Тоді Віктор вирішив, що одружиться з однією з жінок, а другу, як найближчу подругу, запрошуватиме в гості. Сяде між ними і загадуватиме бажання…

За сім років він одержав багато подарунків від долі, загадуючи бажання. А нещодавно до них до офісу прийшла працювати новенька. Красуня запала йому в душу.

Але Віктора вона ігнорувала. Ось він і вирішив, що вкотре загадає прихильність Томи… — Я від тебе йду! — сказала йому дружина, поговоривши з кимось телефоном.

— Чому?! – вразився Віктор. — Тому що у тебе з Ганною роман. Вона любить тебе. — Але я люблю тебе! А твоя Ганна просто дурепа! Але дружина не стала слухати його, зібрала речі та пішла до матері. Більше доля ніколи не допомагала Вікторові.

КІНЕЦЬ.