Я завжди вважав, що поява дітей – це перехід до нового рівня відносин. Мені здавалося, що малюк, народжений двома люблячими людьми, робить їх почуття міцнішими, дозволяючи пізнати особливе абсолютне кохання. Ми з дружиною планували дитину довше року, тому позитивний результат тесту став приводом для свята.

Однак після появи двійні, наші відносини змінилися не на краще. Якщо в період очікування дітей я ще не помічав якихось різких змін у характері дружини, то після пологів її ніби підмінили. Вона стала гіперопікувальною матір’ю і з перших днів життя оточила малечу повним контролем, не підпускаючи мене і близько до них.

Я, звичайно, розумію, що це криза подружнього життя і її потрібно просто перетерпіти, але здається, вона сильно затягнулася. Дітям вже по 2 роки, і дружина все ще няньчиться з ними як з новонародженими.

Усі її розмови про дітей, усі інтереси зводяться до читання батьківських форумів або перегляду навчальних роликів в інтернеті «як зробити масаж дитині», «як привчити дитину до горщика» тощо.

Відірвати її від них неможливо – вона навіть спить з ними, а мене виселила в зал, на диван. За собою не доглядає. Постійно розпатлана, косметику не використовує жодну (хоча в неї різної косметики цілі гори зі старих часів залишилися), одяг брудний.

Від колишньої краси не залишилося й сліду. Більше того, незважаючи на те, що через материнство у неї ніколи немає ні на мене, ні на себе часу, вона нещодавно почала у мене нібито жартома запитувати, що я думаю на рахунок народження третього малюка.

Я страшенно втомився жити з жінкою, яка присвячує всю себе дітям. У сучасному світі є безліч способів зняти з себе частину батьківських обов’язків, щоб не повністю розчинитися в підгузках і зберегти свою особистість. Чому ж дружина вирішила знищити все хороше в наших відносинах для дітей (спільні захоплення, інтим, повноцінний відпочинок) для мене незрозуміло.

Я багато разів пропонував найняти няню, але вона відмовляється. Вже можна було б спробувати віддати малюків до дитячого садка, але про це, звичайно, не може бути й мови.

Пробував і сам допомагати їй сидіти з дітьми, але я все роблю неправильно і дітей мені довіряти не можна. Дружина стала абсолютно чужою для мене людиною. Я не знаю, як донести до неї, що поруч із нещасними батьками страждатимуть і діти. Як вивести її з цього стану, доки справа не дійшла до розлучення?

КІНЕЦЬ.