Моїй тещі 64 роки, вона лише нещодавно вийшла на пенсію і зараз зайнялася господарством. Живе вона в селі, має непоганий будинок, а біля нього город невеликий, де собі вирощує всяку всячину.

Мама дружини давно розлучена, доньку вона практично сама виховала, бо чоловік пішов від неї як дитина ще малою була.

Теща і справді дуже старалася, щоб у її доньки все було не гірше, ніж в інших людей, тому тепер моя дружина відчуває обов’язок перед матір’ю, і вже зараз намагається віддавати їй все сповна.

Про це я дізнався лише нещодавно, бо вважав, що навпаки, це не ми тещі, а вона нам допомагає.

Дружина їздить до своєї мами що вихідних, і привозить звідти продукти. Скажем так – не абищо, але картопля, буряк, огірочки, помідорки – теж в наш час не копійки коштують, а тут ще й все своє, свіженьке, гарне, з свого городу.

Я був вдячний тещі за все, поки не зрозумів, що дружина платить мамі за все гроші, і то не малі.

А з’ясував я це, коли побачив, що моя дружина купила собі дві пари чобіт. Коли я її спитав, навіщо аж дві, вона відповіла, що одну пару для себе придбала, а іншу для мами.

На хвилиночку – ціна однієї пари чобіт 4 тисячі гривень. Коли я спитав дружину, чи це не забагато, то вона мені відповіла, що мама нам продукти дає, ми на них економимо, тому можемо купити їй такий подарунок.

Тоді я змовчав, але подумав, скільки ж це огірків я міг би купити за ці гроші!

Після цього випадку я вже тихенько став контролювати витрати дружини, хоча до того часу просто давав їй стільки грошей, скільки вона просила, в межах розумного, звичайного.

І я побачив, що дружина витрачає дуже багато грошей на свою маму, купуючи їй такі ж речі, як і собі.

Коли сума, витрачена на тещу, перетнула позначку 20 тисяч гривень, я вже не витримав, і покликав дружину на серйозну розмову, сказав, що від тепер ми не беремо в її мами ніякі продукти, а вона їй нічого не купує.

Реакція дружини була дуже неочікуваною, вона сказала, що і надалі допомагатиме матері, а якщо мене щось не влаштовує, то вона готова зі мною розлучитися.

Як аргумент, дружина нагадала, що вона у своєї матері єдина дитина, і рано чи пізно, мама перепише на неї все своє майно, так що скупитися точно не потрібно.

Я не розумію, що це з боку моєї дружини – якась сліпа прив’язаність до матері чи це теща так вдало нею маніпулює. Ну навіщо 64-річній жінці чоботи за 4 тисячі гривень, невже не можна купити щось дешевше? А якщо вона вже так хоче цих дорогих речей, то нехай їде за кордон на заробітки, як інші жінки.

Ну хіба не так?

Що мені порадите зробити в цій ситуації?

КІНЕЦЬ.