Ми з Томою одружилися одинадцять років тому, відразу після закінчення університету. Стали працювати, через два роки у нас наро дилися близнюки. Так як моя дружина марила кар’єрою, то, як тільки дітям виповнилося два рочки, ми віддали їх в ясла і дружина вийшла на роботу.

За одинадцять років ми придбали квартиру. Діти вже йдуть до школи. Життя текло нормально. До тих пір, поки в офіс, де працювала моя дружина, не прибув власник фірми. Півроку тому.

Я не відразу звернув увагу на зміни в поведінці дружини. Спершу стали регулярні запізнення з роботи. Дружина говорила, що через наради. Переконувала, що ці наради потрібні для її зростання по кар’єрних сходах. Потім їй підвищили зарплату, у дружини з’явилися ультрамодні речі.

Це все сталося дуже швидко, буквально за пару місяців. Тома стала красивішою, ніж раніше. Її діловий стиль став більш виразним. Змінилася і поведінка.

Вона і раніше була трудоголіком, а зараз взагалі стала жити роботою. Поверталася пізно, втомлена, але дуже задоволена. Її очі говорили про її щастя. Всі турботи про дітей і про сім’ю лягли на мене. Я намагався донести до дружини, що і про сім’ю необхідно пам’ятати.

Однак вона просила мене не заважати її кар’єрі, можливості домогтися успіху, підтримати її. Я дуже любив Тому. І вважав, раз вона своє щастя бачить в кар’єрі, то нехай так воно і буде. Позавчора, коли я повернувся з роботи, діти, ховаючи очі, протягнули мені конверт. Це була записка від Томи. У ньому вона писала, що закохалася і їде з коханим за кордон. Просила не налаштовувати дітей проти неї. Сподівалася, що коли ті виростуть, то зрозуміють її.

Судячи з очей і вигляду дітей, вони в курсі того, хто і що там написав. Я довго і мовчки сидів на дивані. Мої діти сиділи поруч, обійнявши мене. Мені боляче, дуже боляче. Я, звичайно, підніму дітей. Звичайно, не буду говорити погане про їхню матір. І звичайно ж більше не повірю жодній жінці.

КІНЕЦЬ.