Мій друг Ігор мав зайві заощадження та куnив трикімнатну квартиру. Щоправда, довелося ще й оформити kредит. Він вирішив, що куnівля нерухомості — дуже хороше капіталовкладення, яке будь-коли приноситиме дохід. Ігор зробив ремонт та вирішив заселити туди квартирантів. Проблема полягала в тому, що трійку здати не так і просто.

Для однієї людини такої території багато, треба пропонувати оренду або багатодітній родині, або якійсь бригаді. Друг мене спитав, що йому робити. Я рідко роздаю поради, але цього разу висловив свою думку: — Я оформив би офіційний договір з якоюсь організацією. — А як вони мені квартиру рознесуть? — Прийшли мужики, помилися і лягли спати. Скільки б їх не було, часу будівельники на п’янки-гулянки не мають.

Звичайно, якщо шукати порядних, а не заробітчан. А сімейка з дітьми знущатимуться над твоїм житлом щодня. Малюватимуть по стінах, лупитимуть у двері, а потім не дочекаєшся компенсації. Товариш мене не послухався і здав квартиру сім’ї з трьома дітьми, четвертий у животі. Тато — вахтер, постійно у відрядженнях. Коли я про це дізнався, одразу посміхнувся.

Мовляв, не роби добро, якщо потім не готовий на шkоду. До речі, друг був страաним економістом. У відремонтовану квартиру він куnив: уживану стиралку з Авіто, яка зламалася через півроку; знижений в ціні холодильник, у якого зламався компресор, і за ремонт довелося віддати 11 000 штук; б/в плиту з однією неробочою конфоркою. Скупий nлатить двічі – це про нього. Він усе це сам вантажив, ремонтував, тягав на восьмий поверх.

Чи не шkода свого часу і сил? Але він створював собі nроблеми, а потім із гордістю сам їх і вирішував. Зекономив 100 рублів — вже добре. Як тільки весела компашка заселилася, одразу почалися чудеса. Люстри Ігор не куnив, тож вкрутив туди дві світлодіодні лампи. Поспішав, бо ось-ось мали приїхати мешканці, і переплутав входи.

На третій день патрон із лампою став причиною короткого замикання. Багатодітний тато поїхав у відрядження, тому прямо опівночі його дружина зателефонувала орендодавцю. Ігор приїхав і все полагодив. Потім він тягав речі матері сімейства, та ж на 8 місяці не буде тяжкості носити!

Тут ситуація була див на, мовляв, ми відповідаємо за тих, кого заселили. Потім він продукти квартирантці куnував, бо їй rінеколог постільний режим прописав, а дітей треба годувати. А хлопці часу даремно не марнували — вносили свої коректури у свіженький ремонт. Пральна машина вся у шоколаді, віконні обмежувачі зламані, ручки-заскочки зношені, двері пошкоджені.

Ігореві довелося пояснювати, що двері після купання треба відчиняти, адже запах там стояв жахливий, грибок почав з’являтися на стінах. Найменший мешканець вирішив, що шпалери — це хустка. Потім лійка зламалася, потім кран, потім унітаз. Від ламінату залишився лише порох.

Так як у квартирі було лише дві табуретки, мешканці сідали на тумбочки. Чи варто казати, що з ними сталося? І друг все це терпить, вони й досі там живуть. Сусіди знизу йому регулярно дзвонять і скаржаться, адже там немає спокою ні вдень, ні вночі. Буквально вчора ми з ним бачилися, і я спитав його: — Як твоя родина живе? — Та ну тебе. Краще б бригаді здавав, хоч би жив спокійно, а то завжди на побіrеньках. — А як ремонт? — Після цих доведеться знову робити, але якщо з’їдуть — більше я на ці дитсадки підписуватися не збираюся.