Інна поралася на кухні, готувала на вечерю улюблену страву чоловіка – запечена курка з картопелькою. Почула, як відчинилися двері.

– Привіт, ти сьогодні так швидко. Почекай ще 15 хвилин, якраз курочка у духовці допечеться.

– Я хотів з тобою серйозно поговорити. Ти краще присядь.

– Невже трапилося щось погане? На роботі проблеми? Тебе звільнили?

– Та все добре, що ти вже починаєш вигадувати нісенітниці. Словом, до нас у гості приїде моя двоюрідна племінниця Аліна, донька Вікторії.

Інна насупила брови. За 10 років шлюбу вона на пам’ять знала всіх родичів, навіть адреси їх будинків. Але про Аліну ніколи не чула.

– Та ми вже давно не спілкуємося. Востаннє бачив її, здається, ще коли в університеті навчався. Посварилися через якусь дурницю, вже сам не згадаю. Віка довго у Польщі навчалася, там заміж вийшла. А її донька Аліна хоче жити тут, в Україні. І якраз вступила до університету, на лікаря. Хоче бути косметологом. Ну а ми живемо неподалік від медичного, буквально 3 зупинки. Дівчинка ж не знає ні міста, ні вулиць. А зараз жити у тому старому гуртожитку з тарганами чи з незнайомими дівками квартиру орендувати? Словом, я домовився з сестрою, що Аліна перший місць у нас поживе, так сказати, акліматизується.

Інні стало трішки образливо, що Матвій не порадився з нею. Все-таки, це ж її квартира також. Ну але не буде зараз родичку вигнати за поріг? Згадала себе у студентські роки. Так, то великий стрес. А дівчина ще й буде сама, без мами й тата. 

Наступного ранку жінка крутилася вдома, немов та дзиґа. Купила для дівчини нову поспіль, поприбирала у залі та ще й спекла смачний тортик в честь приїзду. Ось вже 6 година вечора, якраз прибуває потяг. Матвій поїхав на вокзал зустріти Аліну. 

– Привіт. Мене звати Інна, буду тобі замість мами, так сказати. А ще твої нові рушники, ходімо, я покажу ванну.

– Фу, що за несмак? Я до нього навіть не доторкнуся. – скривила невдоволену гримасу молода дівчина. 

Жінці стало неприємно. Все-таки, вона дуже старалася, обирала для Аліни подарунки. Ну, можливо, що вона і сама привезла з собою всі неохідні речі.

– Я приготувала для тебе тортик на честь знайомства. 

– Ага, щоб у мене від солодкого нові прищі з’явилися та я жиром заплила? Дякую, я такий непотріб не їм!

Словом, перше знайомство було провальним. І що б Інна не робила – все не так. Аліна, до речі, ніколи їй не допомагала у хатніх справах. Не давала гроші на продукти чи комунальні послуги, хоча сама могла годинами пропадати в душі. А їла немов за десятьох. 

До речі, Інна не бачила, щоб дівчина вчилася. Ну, словом, не було ніяких підручників чи конспектів. Ну вона зранку йшла на “пари”, але потім вже о 1 дня поверталася. Словом, дуже дивна ситуація. Інна сама колись з бібліотеки не вилізала. Невже Аліна така безвідповідальна дівчина?

Того дня жінка пішла на базар та перестрілася з пані Ольгою – тітка Матвія. 

– А що це ти, доню, стільки продуктів набрала? Вам на двох вже нічого не вистачає.

– Ну так Аліна їсть, як не в себе, чесно. 

– Яка Аліна?

– Ваша онучка. Ну Віка дзвонила до Матвія та попросила, щоб донька пожила в нас. 

– Дивно, а ти нічого не плутаєш? Бо у Віки є донька, але її звати Альона. Дівчина навчається, але у Польщі залишилася з матір’ю. Вона їй там квартиру купила, хлопця має, весілля скоро планують робити.  

Інна не знала, що відповісти на таку правду. Хто ж тоді зараз живе у її квартирі? Аферистка? Злодійка? А раптом, вона втерлася до Матвія у довіру та хоче зараз викрасти всі гроші й прикраси з квартири? Навіть не попрощалася з пані Ольгою, хутчіше побігла додому. По дорозі пробігала на всі червоні світлофори, штовхала людей на доріжці. 

Матвію! Де вона?

– Хто?

– Аліна! Я щойно бачила твою тітку, вона мені все розказала. Негайно прожени цю аферистку. 

– Сама ти аферистка. Знаєш. краще б ти зібрала всі свої речі та поїхала до батьків у село, там тобі місце, – кривляється Аліна. 

-Я знаю, хто така Аліна. Вона не моя племінниця, – спокійно відповів чоловік. 

– Коханка. Так-так, а ти така далека, не помітила, що прихистила таку жінку, як я! Ну, нічого, Матвій вже сьогодні написав заяву на розлучення. Збирай свої ганчірки та скатертинкою доріжка. Квартира і так йому належить!

Інна не знала, що їй казати. Чоловік вже не перший раз говорив про квартиру. 

– Ні, це ви забирайтеся геть. Житло по закону належить мені і крапка. Не хочу вас взагалі бачити.

Матвій ще довго намагався виправдати себе, наводив аргументи, що це Аліна винна. Жінці тоді стало так гидко. І це той Матвій, у якого вона колись закохалася? 

Вже через годину у кварту було порожньо. Інна навіть сльозинку не впустила. Здається, що тоді ангел-охоронець вберіг її від такого горя. 

Минув рік. На базарі Інна випадково перестрілася з тіткою Олею:

– Та Аліна аферисткою виявилася. Втерлася Матвієві у довіру, вони крутили якісь махінації з квартирами. Ще й до мене приходили. А зараз отримали на горіхи, “попалися” на одній брудній справі. Знаєш, доню, добре, що ти не втрапила у таку халепу. І хоча він мій племінник, але бачити його більше не хочу! 

Інна тільки тихо похитала головою на знак згоди та пішла додому. Вона знала, що заслуговує набагато кращого чоловіка, ніж Матвій. 

Інна вчинила правильно? А що б ви зробили на її місці? 

КІНЕЦЬ.