Зустрічалася із хлопцем 8 років, ще зі школи. Жили разом 4 роки.

Почалися проблеми у відносинах, потім він сказав, що розлучаємось.

Я переїхала, за кілька днів дізналася, що в нього вже нова дівчина, і кинув він мене заради неї.

Ще через два місяці дізналася, що він зробив їй пропозицію.

Стало дуже прикро. Зі мною був 8 років, багато чого пережили, були розмови про весілля, дітей, але в перспективі.

А з нею був кілька місяців і відразу заміж (вона не була чекала дитину).

Причаїлася дуже велика образа і на нього, і на себе.

Якось гуляли з подругою, до нас підійшли познайомитися хлопці, з одним із них я почала листуватися, спілкуватися, гарно розповідав, доглядав.

Мені так хотілося довести тому хлопцю і собі, що я комусь потрібна.

За місяць дізналася, що чекаю дитину.

Був шок, були думки про позбавлення але батьки з обох боків переконали.

Зіграли весілля.

І тут після народження дитини людину просто підмінили.

Виявилося, що він нестерпний, ображав мене, моїх рідних, навіть піднімав руку.

Довго терпіти не стала, поїхала із тримісячною дитиною до батьків.

Нині доньці вже 2 роки, він ніяк не бере участі в її житті, скидає якісь копійки і на цьому все.

Посадила себе та дитину на шию батькам.

Просто за своєю дурістю, через свій емоційний стан, комусь щось хотіла довести і просто зіпсувала собі життя.

Доньку дуже люблю, намагаюся весь свій час приділяти їй.

Іноді дивлюся фото того хлопця з його дружиною і думаю, що якби я була з ним, моє життя склалося б зовсім по-іншому.

КІНЕЦЬ.