Моя донька Оля ніколи не відрізнялась розумом. Хоча була доволі гарна і самовпевнена.

Вона посередньо закінчила школу, а тоді вступила на економічний факультет, бо просто не могла визначитись, куди йти. Та минуло два роки і вона заявила, що покидає навчання і виходить за свого хлопця Максима.

Я жодного разу не бачила майбутнього зятя, бо донька його ретельно приховувала. І лише згодом я збагнула, що не дарма вона це робила. Коли Оля привела свого коханого до мене – я побачила, що він фактично мій ровесник.

Значно старший за доньку. Утім заможний і доволі цікавий. Максим не виглядав на свої роки, був дуже доглянутим і спортивним.

Я тоді відразу подумала, що Олі насправді пощастило. Вирішила з нею поговорити серйозно.

– Такого чоловіка самою красою і молодістю не втримати. Краще не покидай навчання і постарайся бути гарною господинею.

Та вона мене не послухала. Почала цілісінькими днями вештатись по салонах краси, магазинах. Додому кликала клінінг і замовляла доставку з ресторану. Якийсь час це подобалось Максиму. Здавалося, що він просто тішиться, що має гарну ляльку.

Минуло два роки, а в них нічого не змінилося. Не поспішала Оля й дітей народжувати. А от Максим до неї помітно охолов. Я попереджала доньку, що вона мусить щось змінити.

Та вона  продовжувала легковажно поводитись. І ось нещодавно я йшла додому і побачила Максима з іншою жінкою. Це була його колишня дружина і вона мала помітний живіт. Я не соромилась, підійшла і попросила:

– Ти мусиш бути чесним з Олею!

– Так, а вона все знає, її влаштовує. Дітей народжувати не хоче, тож буде так!

Повірити в це  я не могла. Як моя донька зважилась на таке погодитися.

– Це ж не нормально. В нього дві дружини чи три? А скільки дітей?

– Мамо, ти не розумієш! Не хочу я гарувати все життя, як ти.

– Але ж рано чи пізно він тебе покине. Піде до дружини, котра йому народить.

Не знаю, як ще говорити з донькою. Змиритися з таким не можу. От ви б що на це все казали?