— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету.

Це мама прислала мені з Іспанії гроші на квартиру для дочки, яка буде поступати цього року. Але я хочу залишити ці гроші собі, а донька нехай живе як всі у гуртожитку.

Я прекрасно знаю, що зараз мене засудять, мовляв, мати повинна віддавати все дітям, забезпечувати їм безтурботне майбутнє.

Але чому ніхто не говорить про те, що діти теж повинні пройти свої випробування? Що комфорт і готові рішення часто розслабляють і роблять людей слабкими?

Я пройшла крізь життя не по пелюстками висланій доріжці. У мене не було ні квартири, ні фінансової подушки, ні розкішних умов.

Я заробляла все власними силами. І що? Це зробило мене сильною. Це змусило мене шукати можливості, а не чекати манни небесної.

Мама зателефонувала з Іспанії рівно о десятій вечора, як завжди.

— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету.

Я подивилася на повідомлення з банку. Сума була значна. Дуже значна.

— Добре, мамо, — відповіла я автоматично.

Але щось всередині не давало мені спокою.

Ці гроші могли вирішити мої питання. Я ж усе життя для всіх стараюся, а коли вже я подумаю про себе?

Наступного дня я пішла подивитися квартири. Рієлтор водила мене по різних варіантах, розповідала, які зараз ціни, які варіанти найкращі для студентів.

— Ось ця дуже хороша, — вона відчинила двері затишної однокімнатної квартири. — Ремонт новий, меблі є. І до університету близько.

Я подивилася на цю квартиру і уявила, як донька в’їжджає сюди, розкладає свої речі, живе в комфорті.

А потім я уявила себе. Як я беру ці гроші, вкладаю їх у щось, що принесе мені ще більше. Як я нарешті дозволяю собі більше, ніж просто «виживати».

— Я подумаю, — відповіла я рієлтору.

Дорогою додому я згадувала своє студентське життя. Я жила в гуртожитку. Було важко, тісно, шумно. Але це навчило мене жити, домовлятися, долати труднощі. Чому моя дочка має йти легшим шляхом?

Вдома я зробила чай і знову переглянула виписку з рахунку.

Може, я думаю неправильно? Може, я справді повинна дати дитині більше, ніж було у мене? Але з іншого боку, хто сказав, що більше комфорту — це завжди краще?

Мені потрібна порада. Чи варто вкладати ці гроші в доньчину квартиру? Чи краще використати їх на себе, на власне майбутнє?

Адже вона ще молода, у неї буде час заробити собі на житло. А я? Коли ще випаде така можливість подумати про себе?

Джерело