Цьогоріч я вперше за 13 років приїхала додому з Франції. Колись поїхала на заробітки заради дітей. За усі ці роки всього кілька разів  вдома була. Допомагала рідним, гроші висилала.

Так сталося, що син мій доволі рано вирішив сім’ю створювати, його дівчина завагітніла. Я не могла від них відвернутися. Купила їм двокімнатну квартиру, адже в моєму будинку умови були жахливі.

Донька ж тоді ще пари не мала, та я оплатила їй навчання. Та минуло кілька років і Діана заявила, що я і їй маю квартиру купити.

– Як буде в тебе сім’я, то неодмінно куплю, а зараз нащо тобі?

– А якщо я не вийду заміж. Давай мені тоді гроші на бізнес, я не проти.

Та річ у тім, що грошей тих я зовсім не мала. Адже у сина увесь час були проблеми з фінансами. Один за одним його дружина трьох дітей народила. А це лишень уявіть, які це серйозні витрати. Син мало не щодня дзвонив і плакав, що не знає, що робити. Він працював, та його зарплати хіба що на комунальні вистачало.

Звісно, що я мусила їх підтримувати. Це ж мої рідні онуки. Донечці обіцяла згодом допомогти. Та гроші зібрати не вдавалося. А тоді почалась війна і все стало ще складніше. А рік тому донька виїхала до Німеччини. Ми майже перестали спілкуватися і це засмучувало.

Я вже доволі давно казала, що свій 60-й ювілей неодмінно святкуватиму вдома. Хотіла, аби всі нарешті зібралися разом. Ще рік тому почала усіх попереджати. І ось за два тижні приїхала, аби гарно підготуватися. Найцікавіше, що донька якраз також приїхала.

Та коли я подзвонила її запросити – вона сказала, що не приїде.

– Як так? Я ж так скучила, давно попереджала!

– Нічого, посвяткуєш з улюбленим сином і онуками!

– Я хочу, щоб і ти була!

– Якби хотіла, щоб я в твоєму житті була – так би зі мною не вчинила.

– Доню, в тебе немає дітей і такої скрути. Невже тобі не шкода племінників і брата?

– А чого їх шкодувати? Вони чудово влаштувалися! Ти їх утримуєш, доки я зі шкіри лізу, аби копійку заробити.

Мене слова доньки дуже засмутили. Як вона може не розуміти, що в неї з братом різна ситуація.

Були б в неї діти – я б і їй допомагала. От скажіть, що мені робити? Як би ви вчинили на моєму місці?

КІНЕЦЬ.