Я зустрів Юлю, коли потрапив до лікарні. Вона працювала там медичною сестрою. Я закохався в неї з першого погляду. Через вісім місяців вже були одружені та почали жити разом. Все в нашому житті складалося якнайкраще.

Ми часто мандрували, проводили час разом. Наро джувати дітей не поспішали, бо вирішили спочатку пожити собі. Але сталося несподіване. Під час відрядження у літаку я познайомився з Ритою.

Я не міг нормально спати, зник апетиту. Від дружини віддалився, мої почуття до неї зійшли нанівець. Як не намагався забути про Ріту, вигнати її зі своєї голови – не виходило.

Я зрозумів, що більше не зможу впоратися зі своїми почуттями. Прийшов додому і про все відверто розповів Юлі. Дружина вислухала моє зізнання спокійно.

Не влаштовувала скандалів, не просила зберегти сім’ю, просто зібрала свої речі та пішла. На щастя, життя колишньої дружини склалося добре. Вона вдруге вийшла заміж і народила сина.

Ми теж з Ритою одружилися. За рік нас стало троє. Я став батьком прекрасної дівчинки. Ми не помітили, як наша Наталя виросла та стала дорослою дівчиною. Вже й хлопці почали доглядати.

Якось донька зізналася, що любить Артема. Має серйозні наміри і він прийде зі своїми батьками на знайомство. У неділю до нашого будинку прийшли гості.

Спочатку я познайомився з Артемом і його батьком, а коли черга дійшла до майбутньої свахи мені аж язик забрало. Переді мною стояла моя колишня дружина Юля . Жінка, звичайно ж, пізнала мене, але в її очах не було ненависті.

Натомість вона привіталася і щиро посміхнулася, бо була рада зустрітися. Знайомство пройшло успішно. В кінці вечора, коли ми з Юлею залишилися наодинці, вона сказала, що не тримає на мене зла і рада, що наші діти одружаться.

КІНЕЦЬ.