Валерій сидів навпроти своєї дружини Лариси, яка розташувалася у кріслі, схрестивши ноги та поклавши руки на підлокітники.

Він тихенько зітхнув, добре знаючи свою другу дружину і розуміючи, що якщо вона зайняла якусь позицію, то переконати її неможливо. Лариса продовжувала говорити, наполягаючи, щоб він не йшов на весілля своєї дочки Марини один.

Вона вважала, що запрошувати його без дружини нечемно. Валерій намагався переконати Ларису, що це особливий день Марини, і він хоче, щоби все пройшло так, як вона мріяла.

Але Лариса запропонувала Валерію два варіанти: або вони йдуть на весілля разом, або взагалі не йдуть – і залишила чоловіка розмірковувати.

Вона пішла на кухню пити чай, а Валерій замислився над ситуацією. Він знав, що хоч би яке рішення він ухвалив, одна зі сторін буде незадоволена, і наслідки можуть бути важкими.

Марина, старша дочка Валерія від першого шлюбу, запросила його на своє весілля в інше місто, без дружини, оскільки вона звинувачувала Ларису у розлученні батьків та розпаді їхньої родини.

Марина часто нагадувала батькові про ті щасливі моменти, які вони пережили всією родиною, і Валерій справді сумував за тими часами.

Він згадував, як закохався в Ларису за її несхожість на Юлю, за її різкість, за її постійну готовність ходити на концерти та виставки.

Проте згодом Валерій зрозумів, що те, що приваблювало його на початку їхніх стосунків, тепер його дратує. Він розумів, що йому необхідно ухвалити рішення щодо весілля Марини.

З одного боку, якби він прийшов на весілля один, то не зіпсував би Марині день, але з іншого боку Лариса вважала, мовляв, Марина все ще сподівається, що її батьки знову будуть разом, і їй треба було показати, що Валерій прийняв остаточне рішення. Весілля буде за тиждень, і Валерій розуміє, що ці кілька днів будуть найболючішими в його житті

КІНЕЦЬ.