У мене дочка 10 років любить лазити по звалищах. Але шукає собі там, дякувати Богу, не їжу, а дорослі сукні, спідниці та туфлі на підборах. Їх вона несе в будинок і надягає, доки мене немає.

Ходить квартирою в чужих поношених сукнях, спідницях та туфлях. Хоча в неї свого одягу вистачає, навіть більше, ніж у мене та її ровесниць. Втем’яшилося їй у голову шукати на звалищах речі дорослих тіток.

Була навіть справа, що донька притягла з смітника весільну сукню нашої сусідки. І поки я була на роботі, ходила в ній по хаті з фатою та рукавичками. Сховати не встигла, я як прийшла з роботи, так і викинула її у сміттєпровід.

А так донька речі зі сміттєзвалища у нас вдома постійно ховає. Я часто знаходжу під меблями, у комоді за ящиками чужі і зовсім не з нашої родини сукні та спідниці. Донька не приховує, що переодягається в них і ходить так удома, поки я на роботі.

На запитання про подібну поведінку дочка відповіла, що любить занурюватися в образи дорослих жінок. Крім одягу з помийок дочка може знайти там залишки жіночих парфумів та косметики та вилити, вимазати їх на себе. При цьому вся щаслива.

Не раз бачу, як вона фарбується напіввикористаною чужою косметикою. І при цьому вся задоволена та щаслива, примовляючи, що ось я і доросла жінка.

Я їй кажу, що не зрозуміти, чим хворіла ця гарна тітка, речами якої ти користуєшся. Не боїшся заразитись?

Так донька в мене розумна, що ще більше ускладнює ситуацію. На неї не діють ні тиск, ні погрози. Кілька разів погрозила дочці, що побачу ще раз, як з помийок щось тягнеш, відправлю тебе жити туди або що з дому одна ніколи не вийдеш. Але вона розуміє, що я не можу цього вдіяти.

КІНЕЦЬ.