Донька принесла черговий список своїх побажань. Коли батько запитав чи дійсно це все так терміново треба, дівчина хмикнула і відповіла: “Яке твоє діло. Якщо кажу, що треба — значить треба”

У мене є друг Андрій. Він самотужки виховує доньку. Матері не стало, коли дівчинці виповнилось лише три роки. Батько дбав про донечку, аби та не відчувала ні в чому нужди.

Коли Андрій познайомився з жінкою, яку хотів узяти собі за дружину, то його донька Іринка вже була у підлітковому віці. Вона дуже негативно сприйняла намір батька одружитись вдруге й взагалі влаштовувати особисте життя. Навіть поставила його перед вибором: “Обирай, або я — або вона”.

Але крім ультиматуму, наговорила потенційній мачусі купу неприємних та образливих слів. Жінка не захотіла цих труднощів, тому вирішила не лізти у їхню сім’ю й пішла від Андрія.

Чоловік, аби заглушити біль розставання, поринув у роботу. Йому вдалось збудувати успішну кар’єру, очоливши відділ в одній великій компанії.

Коли Іринці виповнилось двадцять два, батько придбав її окреме житло. Він всіляко догоджав улюбленій донечці й коли та попросила на день народження авто – не зміг відмовити.

Але образливо те, що дівчина абсолютно не цінує батькових старань, їй байдуже де він бере гроші на її забаганки. Отримує все, що бажає: закордонний відпочинок, модний одяг, останню модель смартфона і так далі по списку. Ніколи не цікавиться самопочуттям батька, його справами, дбає лише про себе.

Коли я прийшов до Андрія в гості, його донька якраз завітала до батька. Вона принесла черговий список своїх побажань. Коли Андрій запитав чи дійсно це все так терміново треба, дівчина хмикнула і відповіла: “Яке твоє діло. Якщо кажу, що треба — значить треба”.

Тут вже я не стримався:

— Дівчино, а ти хоч раз питала в батька, яким трудом ті гроші заробляються, що так бездумно їх витрачаєш? А ти хоч копійку сама заробила? Впевнений, що тоді б твій список був би значно коротшим.

Іринка вмить показала свій характер. Вона, щось пробурмотавши, встала і пішла, голосно грюкнувши дверима.

Мені стало трохи ніяково. Не знав, як друг відреагує на те, що я втручаюся у їх сімейні справи. Але він був неймовірно вдячний мені:

— Дякую, за твою рішучість. Хоч хтось поставив її на місце. Сподіваюсь, тепер вона хоча б замислитися про свою негідну поведінку.

КІНЕЦЬ.