А замість хоч якоїсь невеличкої подяки від своєї рідної доньки, я, в черговий раз, отримала лише одне незадоволення і докори, – сумно розповідає 65-річна Тамара Петрівна. – Ми тебе, говорить мені, просили лише квіти одні полити. Навіщо ти займалася прибиранням в нашому помешканні?

Я пояснюю, що ж для них же самих і старалася, догодити хотіла усім, зробити, як краще. Мовляв, поки ви на морях відпочивали, я весь час розгрібала ваш безлад, тепер ще й незадоволені мною.

Ти й не уявляєш, що у них в квартирі було, то не передати. В якому стані холодильник був той, сантехніка, та взагалі все абсолютно. Я два тижні їм все поступово відмивала, відтерала і прала.

Дочці Тамарі Петрівни Оксані зараз 33 роки. У них з чоловіком троє дітей, старша донька в цьому році йде в перший клас. Оксана з чоловіком виплачують кредит, хочуть швидше розрахуватися з боргами, економлять та кожну відкладену сотню гривень відразу несуть до банку.

Тому на море після народження дітей жодного разу ще не їздили. Та й взагалі з міста практично не виїжджали. Чоловік працює без відпусток, а Оксана в декреті.

Однак в цьому році було вирішено, що потрібно все-таки відпочити усією сім’єю. Спочатку поїхати нікуди не вдалося, тому вирішили поїхати до Туреччини в серпні, тоді якраз путівки трішки дешевші та й сервіс там гарний.

Загалом дуже добре можна відпочити не за всі гроші світу. Ще й дітям чисте море показати, подихати корисним морським повітрям, погрітися на пісочку після зимових холодів.

Звісно, десять днів, на які вдалося поїхати, це не так вже й багато для їх сім’ї, але все ж краще, ніж нічого, – вирішили Оксана з чоловіком.

Купили вони відразу путівки, як тільки вони з’явилися за хорошою ціною, та й поїхали усім сімейством відпочивати.

А як раз перед поїздкою у сусідів залило водою квартиру, ох і не пощастило ні їм, ні тим людям, що зверху жили.

І тоді Оксана відразу вирішила про всяк випадок на час відпустки залишити ключі мамі – хіба мало що. І попросила вона Тамару Петрівну пару раз за час їх відсутності заїхати до них, квіти полити і подивитися, чи все гаразд.

Тамара Петрівна, звісно, не відмовила доньці з зятем, відразу охоче погодилася. Часу у неї досить, вона на пенсії, і, хоча живе на іншому кінці столиці, на метро доїхати не проблема для неї зовсім в наші дні.

– А коли ми приїхали, я просто не впізнала свою квартиру! – розповідає Оксана тепер. – Все блищить та сяє, звичайно, але. Мама лише хіба що шафу не пересунула на свій смак. А всередині цих самих шаф все переклала на свій лад, як їй заманулося. Тумбочки приліжкові – і ті увагою не залишила.

Познаходила там наші з чоловіком особисті речі. Комоди в ліжках всі перебрала. Білизну нашу всю. Чоловік мій, правда, сердився, що в усіх його особистих речах та документах мама рилася так. як вважала за потрібне. Папірці в комоді акуратно розклала, на свій лад, рахунки в папочку, там борг по квартирі невеликий, не встигли оплатити, – підкреслила і на видне місце зверху виклала.

– Ну, мама ж хотіла як краще, напевно. Вона дійсно величезну роботу проробила у вас за час вашої відпустки, не кожна б допомагала б так. Може, з цього боку подивитися на все?

Квартиру привела в ідеальний порядок, вікна помила, все гарненько зробила так. Ви прилетіли ввечері, на наступний ранок вам на роботу обом. Коли б ще до збирання руки дійшли у вас? По крайній мірі, вікна мити й холодильник розморожувати точно б не взялася відразу. А так приїхали в ідеальну чистоту. Приємно ж та гарно.

– Саме дивне, виходить, що я повинна, за логікою речей, ще бути вдячною своїй мамі за це. Але подяки немає! Є таке неприємне відчуття, наче у тебе в квартирі передивилися все, що потрібно і не потрібно. Немає такого куточка в квартирі, куди мама ніс свій не сунула, як люди кажуть, розумієш?

Думаю, за ці десять днів вона дізналася про наше життя багато нового та цікавого, що мені не дуже хотілося б зовсім, про що їй знати і не потрібно було.

Чоловік ображається на мене, він взагалі проти був, щоб ключі мамі своїй я залишала від нашого житла. Але після того, як вся квартира сусідки була залита водою, то він сам погодився, що просто так поїхати не можна, щзо потрібно, щоб хтось таки доглядав за майном.

Я взяла в спілкуванні з мамою велику паузу, зовсім не хочеться зараз з нею розмовляти мені, навіть не хочеться сперечатися з нею. Але вона дивиться на мене здивованими очима та й щиро не розуміє, що вона зробила не так. Невже не розуміє, правда?

– Претензії якісь до мене одні ставлять, телефон не беруть, розмовляти не хочуть зі мною зараз зовсім, – зітхає Тамара Петрівна. – Ти, кажуть, ніс сунула свій туди, куди не просили тебе зовсім про це. Так Боже мій, чого я там не бачила у вас? Ну що там можна ще було побачити мені таке, щоб вони так образилися на мене?

Прямо якісь незрозумілі секрети у них, треба ж. А скільки я бруду вивезла у них, це розуму незбагненно. На шафах пил, люстри чорні такі були, кілька разів воду міняла. Штори випрала так гарно їм усі, так вони навіть світліші стали, по-моєму. Я вже мовчу, що там на кухні творилося, бо це мої діти, не хочеться вже зовсім про все розповідати.

Все їм відмила, вичистила, все блистить, так в них гарно стало і чистенько. Не подобається, так самі прибирали б. Працюють? Я все життя працювала, але такого бруду в квартирі у мене не було ні-ко-ли.

А Оксана з чоловіком таки залишилися серйозно незадоволеними вчинком своєї мами. Донька сказала своїй матері, що більше ніколи їй ключі не довірить, щоб вона не рилася в їх речах, коли їх немає вдома. Вона просто більше не довіряє їй, як раніше, і все.

Чи, можливо, донька з зятем права?

Джерело