Шкода мені свою подругу Валентину, а ситуація у неї досить таки непроста.

– Людмило, мою дочку, виписали додому минулого тижня. Веліли їй поки лише лежати. Хвилюватися не можна їй зовсім тепер, щоб все було добре.

Потрібно доходити хоча б два тижні ще, потім вже буде легше. А тут, уявляєш, господиня квартири, яку вони орендують телефонує їм з чоловіком і каже, щоб звільнили їй житло, адже обставини у неї змінилися, квартира і самій зараз потрібна, мовляв, квартирантів тепер не треба їй, – почала свою сповідь моя подруга Валентина, коли зовсім сумно їй було.

Дочка Валі, Олена, і її чоловік Петро з нетерпінням і великою надією чекають на появу свого довгоочікуваного первістка, свого синочка.

Останні тижні у її доньки проходить не зовсім добре, батьки, звісно, хвилюються трішки.

А тут ще й, зовсім несподівано, проблеми з житлом з’явилися неочікувані, це зараз їм зовсім недоречно, можна сказати.

– Зять мій Петро не знає, за що хапатися йому зараз, адже не все так просто, а ситуація з квартирою зовсім не на часі вилізла – сумно продовжує Валентина.

– Тепер ось, в додаток до всіх турбот, треба нову квартиру шукати дітям, речі усі збирати, організовувати переїзд – це при тому, що Олена моя зараз йому не помічниця зовсім, це так важко в їх ситуації зараз.

І з грошима у них зараз трохи проблеми, а ще й доведеться платити ріелтору, вносити заставу, речі перевозити, це такі великі витрати, зовсім не заплановані, не знаю навіть, чи їм вистачить грошей на це. Стільки справ, що я навіть не знаю, як і коли вони з усім впораються.

Квартиру подружжя хоче орендувати в цьому ж районі, де вони зараз проживають, щоб не міняти консультацію, куди ходить Олена майже 9 місяців, та й звикли вони тут, чоловікові на роботу зовсім недалеко добиратися, на транспорт витрачатися не потрібно, а це теж зараз економія чимала.

– А вчора ввечері мені сваха моя зателефонувала, Олени моєї свекруха. І вона вже дізналася, що наших дітей виселяють з їх орендованої квартири, у якій вони зараз живуть. Хвилювалася за них, розповідала, як їй їх шкода, що ж це таке, та як же все не вчасно. Треба ж їм допомогти, каже, може, речі приїхати зібрати?

А я набралася сміливості і кажу своїй свасі прямим текстом – Тамаро, а ви не хочете дітей наших пустити в свою власну квартиру, яку маєте ви? Ну, хоча б на час, поки у них дитятко маленьке буде і трохи підросте, щоб їм було хоч трохи легше? Ось це була б справжня допомога для наших дітей, а не на словах і з жалості, їм ми цим точно не допоможемо.

Речі, кажу, ваш син і сам збере, це не така вже й прямо велика проблема, а от грошей на оренду їм зараз, дійсно, зовсім ніде взяти, тут ви б якраз зі своєю квартирою і змогли б допомогти їм, вони б дуже зраділи такій підтримці.

У Тамари, матері Петра, дійсно є зайва своя власна однокімнатна квартира, свого часу дісталася у їй спадок.

Десять років тому, коли одружився її старший син Іван, брат Петра, вона пустила молодих туди жити, саме в цю свою квартиру.

А вже через три або чотири місяці після весілля невістка Тамари народила двійню, дівчинку та хлопчика, а ще через пів року її син зустрів іншу жінку краще, зібрав усі свої речі в пакет і пішов в нове життя.

Невістка з двома дітьми залишилася в квартирі свекрухи й далі, у неї просто свого даху не було, і живе там майже уже без малого десять років.

Зрозуміло, що ніяких грошей крім квартплати Тамара з невістки своєї колишньої не бере. Та й квартплату, що вже гріха таїти, найчастіше оплачує вона сама, зі своєї пенсії, невістці лише повідомляє, що за все заплачено, адже та не завжди може й комунальні послуги оплатити, каже, що не вистачає грошей на все.

А Іван, тим часом, одружився вдруге, та й живе і працює за кордоном, про колишню дружину і дітей згадує два-три рази на рік, лише надсилає подарунки та невелику суму грошей.

Про регулярні аліменти не йдеться взагалі, все непередбачувано.

А сама Тамара свою колишню невістку по-жіночому дуже шкодує, вона не може зрозуміти, чому син так вчинив, і з квартири виганяти її з дітьми зовсім не хоче і ніколи не наважувалася на це.

Діти. її онуки від старшого сина, навчаються в третьому класі, у хорошій школі, яка, за збігом обставин, знаходиться практично у дворі.

Та й їхати невістці особливо нікуди йти, а в такі важкі часи і мови навіть не має про це.

У її рідних батьків, правда є трикімнатна квартира, але в якомусь далекому маленькому містечку, до того ж разом з батьками живе молодший брат зі своєю сім’єю, а в нього там теж діти є.

Появі дочки з двома підлітками там ніхто не зрадіє, батьки вже давно їй заявили, що допомогти нічим не можуть, самі в скруті живуть.

– У квартирі практично чужі люди живуть, адже то діти колишньої невістки, – сердиться на сваху свою сама Валентина. – Ну а хто їй колишня невістка, десять років тому розлучена з сином? Ніхто! А рідний молодший син з дружиною, яка чекає маленьке дитя, яким зараз дуже нелегко, поневіряються по чужих кутках вже давно, віддаючи за це свої останні копійки, адже ціни зараз дуже високі на все, оренду молодій сім’ї важко потягнути, а зараз ось і зовсім майже на вулиці залишилися.

Давно вже треба було цю колишню невістку відправляти до її батьків жити, я вважаю! Вона не бездомна, у неї родина є, от нехай і приймають доньку до себе! У неї є і батьківська квартира, і купа родичів, нехай допомагають, та й діти вже трішки підросли, зі школярами легше. Поки маленькі були – їх ніхто не чіпав. А тепер пора ставати на ноги, нехай живуть своїм життям.

Планів на майбутнє у колишньої невістки Тамари, судячи з усього, немає зараз ніяких – вона просто живе день за днем ​​в свекрушиній квартирі, і зовсім не думає про те, що буде далі. Вона просто звикла так, про інше й думати не хоче, вважає цю квартиру своїм житлом.

Сказати їй про те, що пора б вже з’їхати кудись, самій про себе думати і трохи на ноги ставати, звільнити чужу нерухомість, у свахи Валентини просто не повертається язик.

Відносини у свахи Валентини з обома невістками хороші, вона не ставиться гірше до жодної з них.

Тамара вислухала сваху і поклала телефон. Їй шкода свого сина Петра, дуже шкода і невісточку. Але як вона може вигнати іншу невістку на вулицю з малими дітками?

Мені теж шкода і подругу Валентину, яка хвилюється за дітей і сваху її, я ка теж, не може обрати між онуками, виходить.

Чому проблеми дітей стали її власними? Як би вона не вчинила, а хтось з них все одно на неї образиться. Як тут зробити правильний вибір?

КІНЕЦЬ.