У минулому я 6 років була у стосунках з одним хлопцем із досить багатої сім’ї. Ми спочатку дуже сильно один одного любили, і гроші не були причиною нашого кохання, адже перші 1,5 роки я думала, він си рота, що живе від зарплати до зарплати. Загалом через 6 років спільного життя ми зрозуміли, що разом нам не живеться, і ми подали на розлу чення. Свою квартиру чоловік залишив мені за 6 років кохання та турботи. Я навіть не хотіла спершу приймати цей подарунок, але він наполягав.

Мені навіть батьки говорили, що про мене будуть чутки пускати, якщо я прийму квартиру чоловіка, тому ми домовилися, що всі знатимуть, що квартира мені дісталася у спадок від бабусі. Два роки тому я почала зустрічатись з іншим хлопцем. Він одразу сказав, що не хоче жити у моїй квартирі. Він поставив мене перед вибором: або я віддаю йому частку в квартирі, або продаю її, і ми купуємо собі нове житло. Звичайно, я не була згодна на жодний з варіантів, однак і мій наречений був не промах.

Він сказав, що навіть людей знайшов, які готові купити квартиру за ціну, яку ми назвали. Тоді я розповіла своєму новенькому, як квартира дісталася мені насправді. Він тоді сказав, що тим більше не житиме в будинку, де я колись жила і незрозуміло, чим займалася зі своїм колишнім. Ось тоді я відпустила хлопця у вільне плавання. Він міг знайти собі чисту дівчину без вульгарного минулого, купити з нею квартиру і потім все життя закривати кредити. Мені й так добре у своєму куточку.

КІНЕЦЬ.