Я тримала документи в руках і не могла зрозуміти, як рідна мама могла зі мною так вчинити. Мій брат, який ніколи нічим не допомагав, отримав квартиру, а мене мама залишила без нічого.

Те, що мама завжди любила брата більше, ніж мене, я знала, йому завжди приділялося більше уваги, але щоб повністю викреслити мене із заповіту – на таке я точно не сподівалася.

Я вже кілька років жила окремо, відколи пішла на роботу, я зняла собі квартиру. Брат же залишався жити з батьками. Квартира у них трикімнатна, батько колись її від заводу отримав.

Поки батько був живий, я знала, що він не дасть мене в образу, бо був він чоловіком дуже справедливим.

Батька не стало, і все дуже змінилося, і не в кращу сторону для мене. Про те, що мама зробила дарчу на квартиру на мого брата, я дізналася випадково.

Прибирала у мами в квартирі перед святами, вона мене про це попросила, і випадково натрапила на ці документи.

Мама навіть відпиратися не мала наміру, сказала, що вона так вирішила, бо вважає, що так буде правильно, адже Денису потрібніше, а я і сама собі дорогу в житті прокладу.

Мені не залишалося нічого, як просто змиритися, хоча і було дуже прикро. Я поставила документи на тумбочку і пішла, зачинивши за собою двері на багато років.

Після цього я прийняла рішення їхати за кордон. В мене освіта – іноземні мови, і я вирішила спробувати свої сили в Німеччині.

Поки я знайшла хорошу роботу по спеціальності, мені довелося працювати нянею в одній сімʼї. Там чоловік рано став вдівцем, залишилася 5-річна дівчинка, з якою я і сиділа.

Сім’я дуже хороша, та й платили мені добре. А потім Альберт, батько дівчинки, допоміг мені влаштуватися на фірму, де він сам працював, на роботу.

Ми з ним дуже подружилися. Із вдячності після роботи я вже за просто так сиділа з Адель. Також часто ми втрьох ходили на вихідні гуляти в парк чи в кіно.

Закінчилося все тим, що Альберт зробив мені пропозицію, і я погодилася. Я вийшла заміж. Запрошувала на весілля маму і брата, але вони не захотіли приїжджати, сказали, що це для них занадто дорого.

Я жила своїм життям, а мої родичі своїм. Все було добре, поки мій брат не одружився і не привів дружину додому.

Невістка як зрозуміла, що квартира моїй мамі уже не належить, то відразу стала виживати її з дому.

Мама щовечора мені телефонує, скаржиться, що витворяє невістка, а я не можу нічим їй зарадити. А що я тепер можу зробити? Мама ж сама поспішила і переписала все на Дениса.

Вони би вже давно вигнали маму з дому, але ж комусь треба комуналку оплачувати, а вони обоє ніде не працюють, одна мама все тягне фінансово.

– Донечко, ти мусиш мені допомогти. Тобі от як в житті пощастило, і це тому, що я, твоя мама, в тебе вірила, – каже мені по телефону мама.

– Ти про що, – питаю. – Про яку допомогу йдеться?

– Купи мені однокімнатну квартиру, а я відразу її на тебе оформлю. Я не можу з ними жити, мені треба жити окремо, я спокою хочу, – стала проситися мама.

– Мамо, у мене немає таких грошей. Квартира – це занадто дорого, навіть на однокімнатну я не потягну, – пояснюю.

– Але ж у тебе є багатий чоловік, от в нього і попроси. Тобі що, не шкода рідної матері? – стала плакатися у слухавку мама.

Я не уявляю, що мені робити. На такий поворот я не сподівалася, хоча і розуміла, що від брата не слід нічого доброго чекати.

Гроші у чоловіка я не можу просити, він ще подумає, що я з ним через яку вигоду. А мені не треба такого початку сімейного життя.

Маму мені шкода, звичайно, але ж вона сама винна. Ну не можна було ставку ставити на одну дитину, якщо маєш двох. Хіба не так?

Я мамі навіть пропонувала переїжджати до нас в Німеччину, але вона не хоче.

Дайте пораду збоку, що мені робити в цій ситуації?

Джерело