Моя дочка, розумна, гарна, вихована дівчина, здобула дві вищі освіти, а вийшла заміж за якогось сільського дурника.

Коли побачила рідних зятя, була шоkована, але вибір дочки я поважала і не стала її відмовляти від майбутнього весілля.Незабаром дочка зібрала всі речі та переїхала жити до нього до села.

Весілля відзначати не стали, за ці гроші поїхали на весільну подорож.

Свекри подарували молодятам свою квартиру, а самі переїхали до родички. Загалом стали молоді жити там.Незабаром після весілля у нас з’явився онук, але ні його, ні зятя я після її переїзду не бачила, бо в мене в місті робота та купа інших турбот.Якось свекри нас запросили на Великдень до себе.

Виявилося, дочка більш ніж задоволена проживанням на селі, її ніхто не ображає, їй все подобається, чоловік її дуже любить, як і його батьки.

Ось тільки дочка харчується просто жа хливо.

У мене й досі ця картина перед очима.

Нас запросили за стіл.

Дочка принесла смажену картоплю із салом, потім бутерброди з ковбасою, а зверху компот та батон із салом та цукром замість десерту.

Ну як так можна їсти?Згодом ситуація повторилася.

Нас підняли о 8-й ранку, я чекала хоча б кави, але натомість дочка приготувала бутерброди з жирною ковбасою, ну і кава з пакетика.

На обід зробили борщ, але такий жирний, що з одного виду мені нудило, вибачте за подробиці.

Цікаво, що ці села зробили з моєю донькою?

Вона в місті харчувалася лише здоровою та корисною їжею.

Якщо донька так продовжить, то зі здоров’ям почнуться проблеми від ожиріння.

Вони навіть городом не займаються, щоб хоч овочів поїла і посувалася небагато.

КІНЕЦЬ.