Чоловік заробляє лише для своєї доньки. Заміж вийшла з великого кохання 4 роки тому. До нашої зустрічі чоловік був двічі одружений, і від першого шлюбу у нього є дитина. Його дочка вже досить доросла. Цього року їй виповнюється 24 роки. Вона живе окремо від батьків і начебто збирається незабаром виходити заміж.

Раніше я вважала, що дорослі діти не перешкода для створення нової сім’ї і не бачила в них нічого поганого. Думала, що це, навпаки, добре, що моєму чоловікові вже не потрібно виплачувати аліменти. Не потрібно няньчитися зі своєю першою дитиною, і він зможе повністю присвятити себе нашому спільному малюкові.

Але мої сподівання не справдилися. Час показав, що ця доросла панночка звикла сидіти на шиї у свого батька, і злазити з неї не збирається. Спочатку я не бачила проблеми в тому, що мій чоловік – хороший батько для своєї дочки від минулого шлюбу. Чекала, що якщо він так добре піклується про неї, то і до нашої спільної дитини буде ставитися так само.

Весь час сподівалася, що ось ще трохи потерплю, і його донька стане самостійною, а ми зможемо зітхнути спокійно і зайнятися власними справами, приведемо квартиру в порядок, народимо малюка, і робитимемо все для того, щоб у нього було тільки все найкраще. Але в результаті вийшло так, що у нас з’явилася дитина, а левова частка уваги та грошей чоловіка так само йде його дорослій доньці.

Я просто не розумію, чому ми з маленьким сином повинні стискатися, і на всьому заощаджувати, щоб чоловік міг допомагати цій повнолітній та дієздатній дівчині. Вона постійно в нього щось просить: то гроші на машину, то допомогу купівлі туристичної путівки. До речі, за 4 роки шлюбу, ми з чоловіком були у відпустці тільки 1 раз, а вона їздить відпочивати щороку.

Зараз вона взагалі заговорила про те, що хоче купити власну квартиру і просить чоловіка допомогти. Боюся, що він погодиться, і тоді нам із сином взагалі доведеться перейти на хліб із водою. Адже задля економії ми й так вже багато від чого відмовилися. Ми купуємо речі тільки з рук або по акції, іграшки шукаємо не нові, а на олх.

Набридло жити, постійно жертвуючи собою і нашою спільною дитиною. Вважаю, що у дочки чоловіка просто немає сумління, раз вона так нахабно ним користується. Він, щоб виконати її вимоги, працює по 6 днів на тиждень, а іноді ще й підробляє після зміни. Прийшовши додому, він валиться з ніг від втоми. Йому вже не до ігор із нашим малюком, і не до допомоги мені по господарству.

Мені здається, що я маю повне право на те, щоб вимагати собі та синові нормальне життя. Через це, ми з чоловіком постійно сваримося, мало не до бійок доходить. Він просить мене перестати рахувати «чужі гроші» (хоча як вони можуть бути чужими, якщо ми одна сім’я?). Що робити в ситуації, що склалася? Розлучатися не хочу, тому що все ще його люблю, і хочу для своєї дитини нормальної родини.

КІНЕЦЬ.