Олена ще задовго до заміжжя добре знала про те, що родина її майбутнього чоловіка має свій чат і спілкується там про все.

Але тоді дівчина не надала цьому якось особливого значення, незважаючи на те, що Олександр наголосив з гордістю, що до нього потрапляють не всі.

– Мама братову дружину два роки відкидала, тільки потім додала, добре обдумувавши і обговоривши з нею все, – повідомив він Олені.

Але оскільки Олена у будь-якому разі не дуже й прагнула потрапити в ту сімейну групу для спілкування, то практично відразу забула про його існування і не придавала йому великого значення.

Згадати про нього довелося за кілька місяців, коли Олександр зробив дівчині пропозицію.

За кілька днів до весільної урочистості Олена виявила, що виявилася доданою до якогось невідомої групи.

Та, відкривши його, вона зрозуміла, що це те саме місце, куди, за словами Олександра, міг удостоїтися честі потрапити далеко не кожен.

Олена там швидко окинула поглядом усі останні повідомлення. Не знайшовши нічого цінного та цікавого для себе та побачивши, що родичі у величезній кількості обмінюються смішними картинками та відео, дівчина відключила повідомлення, щоб вони не відволікали її, адже не вважала за потрібне постійно заглядати туди.

До самого вечора Олена не згадала про чат, поки їй не зателефонував Олександр.

– Мама тебе в родинну групу додала, – промовив чоловік задумливо.

– Так, я бачила вже, щось там переглянула і закрила поки його.

– Вона на тебе образилася, – слідом приголомшив Олену чоловік.

– За що це, цікаво? Що я зробила не так? – здивовано підвела брови догори Олена.

– Що ти не привіталася з усіма, як годиться? Родичі стали запитувати, кого вона додала до них. Мама тебе розписала там їм у всіх фарбах з кращої сторони, а ти зайшла ні відповіді, ні привіту. Мама подзвонила мені, вона дуже не задоволена цим.

– Що я мала зробити, щоб там сподобатися усім? Я там нікого не знаю, усі люди мені чужі, я не вважала за необхідне там щось писати. – Здивовано запитала Олена.

– З усіма привітатись і познайомитися хоча б для початку, – повчальним тоном відповів Олександр.

Дівчина важко зітхнула і промовила:

– Я взагалі не просила себе додавати кудись, тим паче до чужих мені людей. У мене взагалі немає часу на ці чати. Ти хоч дивишся сам, що вони там викладають щодня?

– Ну так, звісно, в основному я смайлики радісні та привітання зі святами та днями народження, але цього не варто ігнорувати, бо родина – це святе і все, – відповів чоловік, якому стало трохи не по собі за те, що він докоряв Олені за це. – Роби і ти так само, як я, і претензій не буде до тебе.

Проте Олена вирішила не слухати Олександра в усьому та вирішила протриматися рівно до весілля.

Через тиждень після урочистостей вона просто видалилася з тієї родинної групи сама, вирішивши, що ніхто її відсутності зовсім не помітить, так як ніхто не знає її і вона там зовсім нещодавно.

Олена собі спокійно насолоджувалася спокійним життям без нескінченних, не цікавих та марних повідомлень.

Проте невдовзі її спокій було порушено несподіваним дзвінком від Олександра, який якраз на роботі саме був.

– Олено, у нас з тобою проблема тепер, – сказав він дуже засмученим голосом, явно стурбований чимось.

– Що сталося, Олександре? – насторожено запитала дружина.

– Мама знову засмучена. Сказала, що ти видалилася з нашої групи. Це правда? Так? – з сумом в голосі спитав чоловік.

– І що тепер? – Відповіла дівчина, вже знаючи заздалегідь, що за цим піде далі.

– Родичі всі відразу ще помітили твою відсутність. Мама каже, що це дуже неввічливо з твого боку, і родичі почали питати, чому ти пішла. Вони гадають, що між нами щось сталося, що у нас з тобою непорозуміння якесь. Пішли плітки, що ми з тобою розлучаємось, і що ти чекаєш дитину вже, і вона не моя.

– Олександру, що це таке, ну скільки можна?! Це ж просто звичайний чат, а не щось серйозне. Мені дійсно ніколи читати все це, та й не цікаві мені всі ці люди там! – Олена важко зітхнула.

– Я розумію, але, можливо, варто повернутися туди заради миру в сім’ї, щоб порозумітися? Просто іноді відповідай на повідомлення, роби вигляд, що береш участь.

Олена трохи помовчала, обмірковуючи це. З одного боку, вона розуміла, наскільки важливо для її чоловіка зберегти добрі стосунки із сім’єю.

Але з іншого боку, цей постійний потік повідомлень дратував її дедалі більше, тим паче, що не був цікавий зовсім їй.

– Добре, – нарешті сказала Олена чоловікові – Повернуся я туди, тільки тимчасово. Поки ми з тобою не придумаємо, як вирішити цю проблему раз і назавжди!

Наступного дня Олена знову з’явилася у родинній групі. Цього разу вона намагалася відповідати на повідомлення, але робила це максимально стисло і формально, аби рахувалося.

Щовечора, закриваючи телефон, вона відчувала втому та роздратування.

Олена сама добре усвідомлювала, що присутність у сімейному чаті дається їй дуже важко.

Якось увечері, коли після важкого робочого дня Олена намагалася заснути, їй зателефонувала свекруха.

– Добрий день, невісточко, – почала вона м’яко. – Я хотіла поговорити з тобою.

Олена трохи стала хвилюватися, чекаючи чергової догани від свекрухи.

– Розумію, що тобі складно брати участь у нашому чаті, – продовжила мати Олександра. – Але, будь ласка, зрозумій, це для нас дуже важливо.

Ми намагаємося підтримувати зв’язок один з одним, ділитися радощами та турботами в родині, адже зараз і так часи важкі. Якщо тобі незручно, то давай знайдемо інше рішення. Можливо, ти заходитимеш рідше, припустимо, раз на тиждень, але витрачати на спілкування з родичами годину-дві?

Олена погодилася. Можливо, пропозиція свекрухи – найкращий вихід із становища.

Їй зовсім не хотілося псувати стосунки з сім’єю чоловіка, але й витрачати час на безглузді та не цікаві їй розмови також.

– Дякую, що розумієте мене, – тихо відповіла Олена.

– Спробуємо так.

– Чудово, Оленко! Я всім говоритиму, що ти у нас дуже хороша господиня! – за голосом свекрухи невістці стало очевидним, що та залишилася задоволена знайденим компромісом.

З того дня Олена зрідка з’являлася там, але стабільно раз на тиждень, щонеділі, відводила півтори години на спілкування з родичами, яких вона не всіх знала.

Минув місяць, і Олена зауважила, що кількість повідомлень у родинній групі значно скоротилася.

Мабуть, її рідкісна поява навчила родичів не чекати на миттєві відповіді.

Тепер обговорення проходили спокійніше, без постійного потоку повідомлень.

Олександр, спостерігаючи за тим, як дружина справляється із ситуацією, відчув полегшення.

Якось увечері він побачив, як Олена читала чат. Йому раптом ставало цікаво, що саме привернуло увагу дружини.

Якось увечері, коли подружжя сиділо разом на дивані, чоловік вирішив запитати:

– Оленко, а що тебі так сподобалося там? Що ти читаєш?

– Знаєш, мені подобаються історії, якими ділиться бабуся твоя. Виявляється, вона має стільки цікавих спогадів! А ще я запозичила в чаті кілька класних рецептів пирогів, які хочу спробувати приготувати, – посміхнулася вона.

Олександр був приємно вражений. Йому ніколи не спадало на думку, що сімейний чат може бути таким корисним та цікавим.

Раптом він зрозумів, що сам давно перестав звертати увагу, що писали інші родичі там, обмежуючись лише відправкою смайликів.

– Значить, ти порозумілася з бабусею? – уточнив він.

– Так, – кивнула Олена. – Вона навіть запропонувала мені допомогти з підбором рецептів для нашої першої сімейної вечері. Я подумую запросити всіх до нас додому.

Ця пропозиція викликала у Олександра захоплення лише. Він завжди мріяв про такі сімейні зустрічі, де всі збираються разом, сміються, діляться новинами та смаколиками.

Але раніше йому здавалося, що організувати такий захід надто складно. Тепер же завдяки зусиллям його дружини ця мрія здавалася цілком досяжною.

Вранці, у суботу на своїй затишній кухні, Олена готувала одну із страв за рецептом бабусі свого чоловіка.

Чоловік допомагав їй, нарізав овочі та розставляв тарілки. А в обід на порозі квартири з’явилися родичі.

Вечір пройшов чудово: сміх, жарти, розповіді про минуле та плани на майбутнє.

Бабуся Олександра підійшла до Олени та подякувала їй за теплий прийом та чудове частування.

– Ти справжня господиня, Оленко, – сказала вона, ніжно обійнявши дівчину. – Сподіваюся, наші зустрічі стануть традицією, ти дуже добра і щира людина.

Олена посміхнулася і зніяковіло кивнула у відповідь. Родинна група, який спочатку викликав у неї лише роздратування, став тепер таким теплим для неї, ще й допомагає зміцнити стосунки з родичами чоловіка.

Олена знала, що часи зараз складні, важко усім живеться, з родиною бачаться зрідка, тому це спілкування додавало сил і тепла в душі. Вона дуже раділа, що таки послухала чоловіка та свекруху.

Тепер щонеділі Олена з нетерпінням чекала на момент, коли зможе поспілкуватися з рідними, поділитися своїми успіхами та дізнатися про останні новини від близьких людей.

А у вас є такі сімейні чати та групи, де ви ділитеся з рідними усім? Зараз багато людей за кордоном, рідні не бачаться місяцями, а то й роками і це б дуже їм допомогло.

Чи в складні часи ви таки менше зараз стали спілкуватися з рідними?

Джерело