Ми з чоловіком живемо в селі, хоча й маємо квартиру у місті.

Свого часу ще замолоду пробували того міського життя, але нам не сподобалося. Коли я довідалася про свою вагітність, Пилип вирішив, що краще буде, якщо дитина житиме на свіжому повітрі та домашніх продуктах.

Чоловік працював бухгалтером, я – медичною сестрою. Не можу сказати, що люди ми заможні, але й не бідували. Деякі заощадження у нас були, тому на невеличку хатину в селі вистачило.

Свою квартиру вирішили тим часом здавати в оренду.

Буде дитині власне житло, коли виросте.

Нове життя було нам до вподоби. Чоловік швидко знайшов роботу у сільській раді, а я після народження донечки влаштувалася на місцевий ФАП. Катеринка росла активною та допитливою дівчинкою. Любила багато говорити та уважно слухати.

Інколи я брала її з собою на роботу. Донька допомагала мені оглядати пацієнтів. Гралася в лікарню.

Час швидко промайнув. Наша донечка виросла справжньою красунею, от готуємося вступати до університету. Нещодавно Катя прийшла додому вкрай засмучена.

Ми з нею досить близькі, тому причини свого поганого настрою дитина не приховувала.

Катерина дружить зі своєю однокласницею Мариною. Дівчата часто ходять одна до одної в гості, багато спілкуються. Я не проти, Марина нормальна дівчина, хороша компанія для моєї дитини, а от мати її ще та заздрісна змія. Коли вона почула, що Катя вступатиме до університету в місто, що зовсім поруч, почала намовляти нашу дитину. «Катю, а це ти вирішила чи твої батьки?

Невже не розумієш, що вони навмисне не хочуть тебе далеко від себе відпускати, бо скупі.

Тут ти під крилом, можеш кожного дня додому повертатися й не доведеться квартиру винаймати та ще й кишенькові гроші тобі давати. Не думай, що я втручаюся у твоє життя, але ж тебе шкода»

Я була дуже сердита на цю жінку за брехні, які вона вигадує.

Просто не розумію для чого їй намовляти мою дитину проти рідної матері та батька.

Я заспокоїла дочку й сказала, що вона може вибирати будь-який університет в будь-якому місті. Пояснила, чому ми з батьком наполягали саме на тому, що був поруч, бо там же вона квартиру матиме власну.

Добре, що наша Катя досить розумна аби піддаватися впливу чужих людей. А от з тією пліткаркою я поговорю.

Так поговорю, що їй більше не захочеться лізти у чужі сім’ї.  

КІНЕЦЬ.