До весілля ми з Ярославом жили окремо. А вже після розпису я переїхала жити у квартиру до родини Ярика, у квартиру, де жуть також його мама й сестра. Ось тільки життя мені немає нормального через маму Ярика. Проблема саме в ній. Вона знає, що її син тепер має дружину і навіть роботу, що він дорослий хлопчик. Але увесь свій вільний час вона присвячує Ярославу. Вчора таке вчудила, що я досі оговтатися не можу – помила йому черевики. Встала о пів на шосту ранку і помила! Випадково щось скинула з полиці та розбудила нас усіх. Я спитала в неї, навіщо вона це робить, та ще й у такий час. А вона відповіла, що раз дружина не справляється, то їй нічого іншого не лишається

 

Мій чоловік Ярослав – м’який, світлий, позитивний і врівноважений. І я цьому щиро рада, дуже кохаю його. До весілля ми з Ярославом жили окремо. А вже після розпису я переїхала жити у квартиру до родини Ярика, у квартиру, де жуть також його мама й сестра.

Вона у них велика, місця вистачає. Та й ніхто не був проти, адже ми не просилися, ми могли б і самі зняти собі житло. Але треба дивитися правді у вічі, економити на всьому у нашому віці не хочеться. Та і навіщо, якщо можна жити і не платити за оренду. У нас величезна кімната на двох, всі зручності.

Ось тільки життя мені немає нормального через маму Ярика. Проблема саме в ній. Вона знає, що її син тепер має дружину і навіть роботу, що він дорослий хлопчик. Але увесь свій вільний час вона присвячує Ярославу.

Вчора таке вчудила, що я досі оговтатися не можу – помила йому черевики. Встала о пів на шосту ранку і помила! Випадково щось скинула з полиці та розбудила нас усіх. Я спитала в неї, навіщо вона це робить, та ще й у такий час. А вона відповіла, що раз дружина не справляється, то їй нічого іншого не лишається.

Я навіть не знаю, чи сприймати мені її слова як претензію на свою адресу чи ні. Адже подібних прикладів купа і далеко не всі вони пов’язані зі мною.

Якось недавно вона чотири години витратила на те, щоб поїхати в інший кінець міста, купити там величезну рибину. А потім весь день її фарширувала за якимось хитромудрим рецептом. Навіщо? Просто напередодні Ярик згадував, як таку саму рибу він уперше спробував на дні народження когось із родичів.

Ось свекруха і вирішила повторити ту страву. Просто так, без приводу, виключно аби догодити синочку.

А ще був випадок, коли вона особисто перемила всю свою величезну квартиру, пройшла зверху дезінфікуючими засобами, тільки тому, що Ярик чхнув. Дякувати Богу, мене в ті дні взагалі в місті не було, я їздила додому до своїх батьків. Тож, скоріше за все, ніякого зла моя свекруха на мене не тримає. Просто вона ось така.

І все ж я вважаю це проблемою. Але не тільки тому, що мати мого чоловіка хіба що в одне місце йому не заглядає. Справа в тому, що він і сам не проти такого ставлення до себе.

Але ж Ярослав уже в тому віці, коли варто задуматися і про окрему житлоплощу, і про дітей. А він, як я подивлюся, сам не проти, щоби йому подушку підпушували.

Тільки не подумайте, що я просто хочу більше уваги особисто до власної персони, ні. Я сама працюю, хоч і отримую трохи менше за свого чоловіка. Але частину зарплати я, як і він, віддаю на комунальні послуги та продукти. Тож нахлібницею мене назвати складно.

Таке життя мене не влаштовує. Важко ділити свого чоловіка ще з кимось. Я здогадуюсь про те, що коли мене немає, свекруха однозначно розпитує Ярика про всі наші секрети. Це вже вона страх як любить. Хто зможе таке терпіти? Я щось втомилася.

Що ще цікаво, то це чому пішов з родини батько Ярослава. Він переважно не любить про це говорити. Натомість його мама не проґавить шансу перемити всі кісточки колишньому. І про те, яка він недобра людина. І який, виявляється, грубий та черствий.

Хоча залишитись в квартирі, яку купували вони обидва, у неї совісті вистачило. Навіть не знаю, куди він переїхав, про це сім’я мого чоловіка підозріло мовчить.

З одного боку можна ще почекати, потерпіти. Хоча особисто я в цьому не бачу сенсу. Переїхати на орендоване житло теж можна було б, але я точно знаю, що, по-перше, це буде конфлікт, а по-друге, свекруха і там до нас дотягнеться. Це до бабці не ходити.

Що ж лишається, розлучення? Не знаю, адже я не очікувала, що Ярик мій виявиться таким маминим синком. Стільки часу до весілля я про це і не думала, але минулий рік просто відкрив мені очі. Хоча я люблю чоловіка і не хочу від нього йти.

Розгубилася я зовсім у своїх думках і хвилюваннях. Я й до цього думала про майбутні перспективи. Але вчорашня ситуація з миттям взуття мене, чесно кажучи, доконала. Це просто ненормально, як на мене. Не знаю, що робити.

Я вже подумала, може, мені якось із друзями Ярослава переговорити, щоб вони йому натякнули про мої хвилювання? Чоловіки ж таки. Навіть і не знаю, ходжу весь час без настрою. А хочеться, щоби все було добре. Я ж заміж виходила з  кохання, і хочеться міцну й нормальну родину.

Джерело