Заміж я вийшла нещодавно, але до цього ми зустрічалися кілька років. Чоловік був у мене в гостях, залишався на ніч, але жили ми не разом. Він був у розлученні, з майна йому дісталася лише машина, тому він винаймав квартиру. А я жила у старій квартирі батьків. Вона мені не належить, але й виганяти мене ніхто не збирався.

Ми стали жити разом, одружилися за кілька місяців. Спочатку він завжди допомагав мені готувати, всі домашні обов’язки ділилися порівну, без сварок і криків. Він був дуже добрим і дбайливим, ніжним та уважним. Я думала, як сильно мені пощастило із чоловіком.

До цього всі мої чоловіки, з якими я була у стосунках, вважали, що місце жінки біля плити, незважаючи на те, що жінки працюють нарівні з чоловіками. А він вважав інакше. Після роботи ми прибиралися удвох, гуляли, дивилися фільми вечорами. Нам було дуже добре.

А потім він змінив роботу. Почав трохи більше заробляти, але я зовсім перестала його бачити. Незважаючи на регламентований робочий день, він часто затримувався, приходив дуже пізно, але грошей приносив не більше ніж зазвичай.

Я просила його не затримуватися так часто, говорила, що ми стали мало проводити часу разом, всі турботи по будинку лягли на мене. Я теж працюю і втомлююся, чому я маю після роботи готувати і намивати квартиру одна? Усі вечори теж зараз проводжу сама.

Навіть у вихідні дні він не має на мене часу. То машину ремонтує, то на дачу їздить, то ще що. Став дуже дратівливим та злим. Усі свої проблеми на роботі виливає на мене у вигляді роздратування та сварок.

Почала помічати, що все погане, що він говорив про свою колишню дружину, почав говорити при сварках про мене. Каже, що не хоче приходити додому, бо тут крики та скандали. Я переходжу на крик дуже рідко. Найчастіше, коли мої прохання ігноруються вдесяте.

Він може розлити воду і не витерти її, ніби чекає, доки я вляпаюся, і при цьому до крику доводить, що це не він. Ну, а хто? Може розкидати одяг, розкидати інструменти та не прибирати тиждень. Якщо я почну прибирати, кричить, що я не туди покладу. П’є чай і кине чашку у будь-якій частині квартири, а я потім збираю.

Будь-яка розмова перетворюється на скандал. Жодні аргументи та докази не працюють, він ніби не чує мене. Раніше він не був таким. Навіть мої близькі зауважують, як сильно він змінився. А я починаю шкодувати про заміжжя і розуміти його колишню дружину. Наче стукаю в глуху стіну.

Планували дитину, готувалися, пройшли аналізи. А зараз я починаю сумніватися, чи варто це робити. Раптом він так само зриватиметься на мені? Так само ляже на мої плечі, тільки вже з дитиною. Адже це для нього зовсім не робота, а суцільний відпочинок. Раніше він був зовсім іншим, не розумію, що трапилося.

КІНЕЦЬ.