Мені 20 років, моєму чоловікові 30 років. Коли почали зустрічатися, у обох не було стосунків, але були постійні партнери (він був у розлученні).

Ми разом уже 2 роки. На початку стосунків у мене був залицяльник, про якого я йому повідомила, але він пробачив. Він ідеальний чоловік, любить, обіймає, все для мене робить, каже, що живе для мене, просувається кар’єрними сходами, допомагав з навчанням та інше.

У нього були разові (і одна заміжня) партнерки. До цієї заміжньої я його ревную, тому що коли я чекала дитину, і вона, до речі, теж чекала дитину, вона йому писала, хотіла його повернути. А до того в їхніх стосунках він для неї багато чого зробив.

Боюся, що вони стануть коханцями. І була ще інша, як він казав «у голодний рік зійде».

Вона розлучилася і написала йому, мовляв, добре провели час. Я зателефонувала, дізналася хто це, вона наговорила мені багато всього, сказавши, що вони з ним сплять вже давно та інше.

Чоловік з нею розібрався, ніби виявилося, що вони з подругою напилися, і вона вирішила написати, щоб почалася розмова (у чоловіка номер не змінювався багато років). Потім вона вимагала гроші за збереження сім’ї.

А я в той момент збиралася розлучатися, незважаючи на дитину, якій півтора року. Загалом, начебто все вляглося, я пила заспокійливе ходила до лікаря, тому що почала непритомніти і постійно плакати.

Не вірю йому, але дуже люблю. Повірила тій ситуації на емоціях, потім на спокійну голову все обміркувала і зрозуміла, що не спав він з нею.

Хочеться забути про них. А іноді й розлучитися. Не знаю що робити. Тим панянкам під 30 років.

КІНЕЦЬ.